Представленя в справі віднятя громадам права презенти учителїв

Товариство „Народна Рада“ вислало до министра-президента гр. Таф­фого і до министра просвіти д-ра Ґавча представленя в справі ухваленого польскою більшостею галицкого сойму віднятя громадам права презенти учителїв, з прошенями, щоби дотичного проєкту не предкладано до Найвисшої санкціи.
Представленя ті звучать в повній ос­нові:
„Ваша Ексцеленціє!
На остатній сесіи ухвалила більшість Сойиу Королїства Галичини і Володимиріи з Великом Княжеством Краківском про­єкт закова о правних відносинах стану у­чительского в публичних школах людових котрий мав-би заступити обовязуючій доте­перь закон краєвий з д. 2 мая 1873 ч. 251 В. з. кр.
Головна зміна, яку хоче ввести новий проєкт в порівнаню до обовязуючого теперь закона, лежить в відобраню права презенти учителїв на посади при лю­дових школах місцевим Радам шкільвим а наданю того права Ра­дам шкільним окружним. Бо коли обовязуючій теперь закон з 2 мая 1873 ч. 251 В. а. кр. становить в тит. I, арт. 1-шім, що краєва Рада шкільна надає посади учите­лїв при школах людових на підставі пре­зенти місцевих Рад шкільних, громад або осіб до того управнених, — то проєкт нового закона в титулї I шім, арт. 1-шім признає право презенти не місцевим Радам шкільним, але окружним, а натомість місцеві Ради шкільні мали-би лишь опинію­вати предложених кандидатів.
Товариство „Народна Рада“, котре після своїх статутів має обовязок засту­пати і боронити прав народу руского в Га­личинї, мусить рїшучо висказатись против проєктованої повисшої зміни.
Тую зміну мотивувала більшість соймо­ва тим, що в сей спосіб осягнеся більшу карність стану учвтельского і що дотеперїш­на практика випала в некористь місцевих Рад шкільних.
Однакожь мотиви ті мусимо назвати по просту нещирими, бо як з одного боку дотеперїшний закон дає зверхним властям достаточно средств для удержаня в карно­сти ставу учительского, так з другого не навів нїхто при цїлій дебатї такого факту, котрий би вказував, що місцеві Ради шкіль­ні свого, теперь им прислугуючого права, зле уживали або надуживали. Противно, про­єктована зміна може привести не то що якусь користь, а сворше тілько злі наслїдки для просвіти людової, ба навіть небезпечвість для взаїмвих відносин верств суспіль­них.
Право презенти прислугуюче теперь мі­сцевим Радам шкільним єсть неперечно правом набутим, бо громади сельскі, засвовуючи у себе школи, дотовали тіи-жь в тім пересвідченю, що им а взглядно мі­сцевим Радам шкільним буде за се прислугувати право презенти учителїв. Одбира­нє отже того права тим, котри школу в першій мірї удержують, а котрим найбіль­ше залежить на їх школї, гідно викликати тілько загальне невдоволенє. Значи­ло-б се : полишити місцевій Радї шкільній самі обовязки — без найважвійших прав.
Коли би право презенти було перенесене на окружні Ради шкільні, то єсть всяка підстава побоюватись, що місцеві Ради шкільні не будуть о школу дбати — а дбаня місцевих чинників певно не заступить хоть-би як прикладна далека Рада окружна.
На зменшеню дбалости місцевих Рад шкіль­них може дїло просвіти тілько потерпіти.
Дотеперїшний закон був запорукою сильної звязи поміжь людом, особливо сель­ским, a учителями, — a проєктована зміна, після котрої учителї не будуть залежні від місцевих чинників, може статись лише при­чиною до взаїмного відчуженя. А в краю на­шім, де ноторично панує велике відчуженє міжь людом а интелигенцією, повинні би всякі змаганя бути звернені до того, аби міжь тими двома, майже чужими собі вер­ствами, вводити що-раз більшу гармонію. Після проєктованої зміви дуже легко може так лучитися, що учитель буде презентований окружною Радою шкільною проти волї місце­вого населеня, а взглядно місцевої Ради шкільної, — а то може мати за наслїдок лишь відчуженє населеня місцевого від на­киненого учителя, в консеквенціи-жь і від школи — а і самого такого учителя станови­ще буде дуже прикре.
Вкінци повисша зміна переводить об­меженє автономіи громади, котра на поли просвіти властиво виступає в місцевій Радї школьній. Автономія громади в дїлах виключно єї дотикаючих єсть признана за­гально яко найприроднїйшій спосіб веденя дїл публичних, — а власне, думаємо, шко­ла людова єсть тим полем, на котрім ав­тономія громади повинна бути примінена в практвцї. Оддаючи а взглядно полишаючи школу людову під опіку громади, сповнить­ся тілько загально признаний постулят.
При тім не можна поминути і тої об­ставини, що нарід рускій в Галичи­нї, не маючи своїх заступників у висших властей школьних, не може в жаден спосіб надїятися справедливого увзглядненя своїх бажань при обсаженюучителїв народних Радами окружними або і краєвою. Народна школа стане у нас ще більшим средством до полонизаціи народу руского.
Лише тим способом, що громадї поли­шилось-би залагоджувати справи, котрі до неї належать, можемо колись дійти до того, що громади наші виховаються на органи в прав­дивім того слова значеню державні, що будуть розуміти вповнї задачу, яка им при­падає в удїлї в организмі державнім, с. є. що громади а з ними і все населенє спов­нять свої права і обовязки горожаньскі.
З тих отже причин думаємо, що про­єктовава зміва лише некористно може впли­нути не тілько на просвіту люду але і на за­гальні відносини краєві, в длятого ми бажа­ли-би для добра нашого краю, аби повисшій проєкт закона не став законом обовязую­чим. Позаяк від Вашої Ексцеленціи зале­жати буде, чи сей проєкт закова одержить Найвисшу санкцію, тожь Товариство политич­не „Народна Рада“, по мисли ухвали свого Загального Збору членів з дня 2 лютого с. р., осміляєся представити сю справу і просити:
Ваша Ексцеленція зволить, маючи на взглядї некористи згаданого проєкту закона, а то через віднятье права презенти народ­вих учителїв місцевим Радам шкіль­ним — ласкаво зарядити, щоби сей про­єкт не одержав Найвисшої санкціи.“
Як видїлови „Народної Ради“ і на­шій редакціи доносять, в різних сторо­нах рускої половини краю єсть наміренє вносити такі представленя до обох пп. ми­нистрів, і ми не сумнїваємось, що і гр. Таффе і д-р Ґавчь пересвідчаться, що ухва­лений проєкт сойму скрізь по краю визвав велике невдоволенє та огірченє.