Видїл "Народної Ради" не мав первістно наміру забирати голосу в справі реформи правописи шкільної, яку з иніціятиви руских кругів порушило ц. к. міністерство просвіти через ц. к. краєву раду шкільну, котра, як відомо, квестіонарем зажадала опінії від людей фахових, від педаґоґів. Однакож в послїдних часах зайшли факти, котрі зневолюють видїл "Народної Ради" забрати прилюдно слово, зазначити своє становище і пояснити справу — єдино в тій цїли, щоби положити таму аґітаціям людей, ворожих нашій народности, не узнаючих єї, — та щоби мовчанку не брано за притакуванє тим аґітаціям?  

виголошенена на 3-ім засїданю сойму дня 7 н. ст. марта для умотивованя внесеня о основанє нової рускої ґімназії.     Високій Сойме!   Внесенє, до котрого умотивованя маю приступити, не появляє ся першій раз в сїй Високій палатї. Було оно ставлене послом Романчуком майже на кождій сесії соймовій, почавши від 1884 року.  

Д. 31 января н. с. розпочався у Львові, а д. 2 фебр. скінчився перший зйізд галицкоі партіі соціяль-демократичноі. Зйізд той радив у великій салі ратушевій, а складався він з делегатів (около 40) і з гостей (около 140, в тім числі й справоздавці газет, при чім годиться зауважити, що аранжери зйізду вважали відповідним запросити редакціі часописів ворожих рухови соціяльдемократичному, як "Dziennika polskiego", "Przeglądu" ітп., а не запросили редакціі "Народа", ані скілько знаємо, жадноі іншоі з руских редакцій).

Не стілько для особистоі сатісфікціі, скілько для ілюстраціі, як серіозно і чесно веде "Дѣло" полеміку особисто і яким оружєм побиває своіх противників, я зважуюся положити перед очима читачів "Народа" і піддати під йіх суд отсі два документи.   1. В н-рі 30 "Дѣла" з д. 7 (9) фебр. під написом "З регістру клевет" уміщено слідуючу гарну статейку:  

Орган парискій "Le Figaro" вважав чомусь потрібним в 41 нрі сего року заблудити до Галичини, "краю так гарного і наскрізь оригінального" і посвятити своіх читачів в тайни нашоі "новоі ери". В статейці "Les nationalites en Autriche" розказує співробітник сеі часописі, що в Австріі є чи мало народностів, так що пануючому приходиться бути правдивим поліглотом, щоби міг порозуміватися з своіми підданими. Всі ті народности дуже лояльні для дінастіі і цісаря, але між собою бються що мають сили.

Общество "Русская Рада" — про котру, коли ходить о позитивну якусь роботу для Русинів, нїчо не чувати, — підоймає вже по т. зв. всенароднім вічу одну аґітацію досить характеристичну.   Ото видїл общества "Русская Рада" розіслав по краю випечатану під днем 24 н. ст. лютого с. р. відозву [підписану предсїдателем Б. А. Дїдицким], взиваючи до вношеня до міністерства просвіти протестів против "посягательства на нашу споконвічную правопись". Відозва "Русской Ради" звучить:  

  [З рукописи з року 1866].  

скликане на суботу мин. тиждня пп. Даниловичем, Гарасимовичем і Трильовским, пишуть нам з Снятина в день віча:     Віче розпочало ся сегодня о годинї 10-ій, хоч заповіджене було на годину 8-му, а таке опізненє наступило з тої причини, що аранжери віча надїяли ся приїзду посла Окyневского з Городенки і хотїли вибрати єго провідником віча. Коли-ж д-р Окуневскій не приїхав, то на голову віча вибрано д-ра Даниловича, а на заступника голови господаря Кузика з Карлова.