Розпочнім так: шукати можна не тільки втрачений час (Марсель Пруст, звичайно, що Пруст), але також слова, солодке значення їхньої втрати.  

  Пише св. Марко: у в'язкому повітрі маслин Він прикликав Симона і сказав про самотність зі схилу гори холодні вітри несли прохолоду каміння схожого на голоси що наближались до саду – їх менше сотні   де заховатись? за дерева Гетсиманського саду? на який сповзає гора і опускаються руки і коли вони прийдуть? о пів на п’яту? і якщо побачити тінь у саду прим’яту

 

  Спочатку була поезія. Потім – поети і число їм було три: Бойчук, Рубчак і Тарнавський.   Потім вони стали картиною Юрія Соловія – розпливчасті обличчя, трикутні ключиці.  

  в елегіях жити – у них і зникати до порожнеч у строфах звикати до віршів самих – до стану в якому відсутність до музики в опуклому череві лютні в утробі цибулі у пульсі серцевім до станцій кінцевих   до слів – затуляючи діри носити нью-йорк як у кульчиках сині сапфіри збиратись на потяг – кидати у торбу речі вдягатись у светер віршованих речень триматись повітря – шукати поруччя

 

 

  окрім трьох празників – в гості ніхто не прийшов – забудь лиш один старий – Новий рік та ще січень – та кілька дощів із дерев познімали ґірлянди – і прогнали овечок – залишили бруд і той старий мені каже: understood себто якщо перекласти – то мовляв знаємо – що й по чім   в новорічній листівці я писав що тут замість снігу – російські пенсіонерки сваряться з внуками, ті в шапках і шубах на які пішли всі кролі

  я почув: шелестіли схилом гори ящірка і змія на галилейській горі Нагірної проповіді – моя тінь – вслухаюся в звук сосни і ліванського кедра у те що підслухав тоді св. Матвій що наче: живи птахом – не жни і не сій співай собі й чисти дзьобом золоті пера   і ще Він сказав про око яким торкнемось гори і ще Він сказав про серце в якому вогонь горить «блаженні – сказав – ніхто нікому не страж

  у середині яблук живуть зерна у середині слив – їх кісточки у середині грудня стає зимно бо я не тримаю в руках твоєї руки   і хто там що скаже мене не колише бо все що я знав – при тобі забув бо я живу в середині тиші в середині твого імені – його букв   і зранку зимових троянд наріжу і візьму яблуко і кілька слив і візьму для тебе подих Парижу як пес зимовий зимовий слід