​  

Можливим є сценарій, за якого американські інституції будуть обмежувати президента Трампа і він не зробить нічого поганого. Але навіть якщо так, достатньо самого символічного значення його можливого обрання. Відтепер він буде зразком до наслідування для політиків у всьому світі   ​  

Панічний страх перед Путіним, присутній на Заході в поважних політиків і аналітиків, призводить до того, що керівник Росії видається всевладним, а ми, всі інші, виглядаємо безсилими.   ​   Чи президент Путін вибере наступного президента США? На мою думку, ні, але коли читати лавину коментарів на тему уявного втручання Росії в американську політику, то можна мати інше враження.  

Спочатку вчимо громадян, що їх голос не враховується , а потім дивуємося, що вони голосують невідповідально. І наступного дня по Brexit питають в Ґуґлі : "Що це — ЄС"?   ​   З Іваном Крастєвим розмовляє Катерина Венжик  

Це нормально, що ми боїмося. Гірше те, що ми боїмося занадто багатьох речей нараз. Стратегію урядів визначають червоні стрічки вечірніх новин. Розмова Катажини Венжик з Іваном Крастевим.   ​   — «Триває війна», — каже французький прем'єр по нападі у Брюсселі. Перебільшує?  

Зіштовхнувшись з подвійним викликом — інтеґрувати біженців і реінтеґрувати схід, — Берлін цілком може вирішити повернутися до дворівневої Унії; це крок, який фактично покінчить з повоєнним проектом об'єднання    

  «Володимире Володимировичу, буде війна?»   Це питання було поставлене у першому ж кадрі «Мирового порядка» («Світового ладу»), документального фільму, знятого в стилі маніфесту і показаного в останні дні грудня на державному телебаченні Росії. І наступні дві з гаком години президент Володимир Путін, з допомогою дипломатів, політичних аналітиків, теоретиків змови і колишніх державних діячів іноземних держав, намагається дати відповідь.  

«Не вірю, що ми можемо мати справжню демократію, якщо не допускаємо до влади радикальні опції з лівиці і правиці». З Іваном Крастєвим розмовляє Катерина Вєнжик.    

  Для Путіна це суверенітет супроти іноземного втручання, пише Іван Крастев   Почувши новини про те, що в Парижі 1848 р. вибухнула революція, цар Микола І, кажуть, поквапився в палац, аби спинити бал і віддати контрреволюційний наказ: «На коней! На Париж!».   

  Кремль не має стратегії щодо т.зв. ДНР-ЛНР, а тільки тактику: політику Москви визначає прагнення не виказати слабкість перед Заходом і підтримувати націоналістичну істерію в країні.