Українське суспільство вже кілька днів ніяк не натішиться з приводу вбивства російського посла в Туреччині.   Ми є дивовижною нацією. При показній релігійності не здатні усвідомити однозначність Божих Заповідей, інтерпретуючи їх так, як вважаємо за потрібне. А також не здатні робити висновків з уроків історії.   Дозволю собі нагадати деякий історичний досвід у власній інтерпретації.  

  Поляки щораз інтенсивніше руйнують багаторічний здобуток своїх найвидатніших культурних та інтелектуальних постатей, що будували порозуміння з українцями. Кропітка праця Гедройця в Парижі та його однодумців, заклики і молитви Святого Івана-Павла Другого, позиція лідерів «Солідарності» Леха Валенси, Яцека Куроня, Адама Міхніка і багатьох інших — все це зневажено аґресивними марґіналами від політики.  

  25 років тому в цей день відбулася спроба повернути Радянський Союз до стану правління, який існував перед горбачовським курсом на «перебудову».   Тамтого літа я вчився на літньому семестрі Українського Вільного Університету в Мюнхені.   Український Вільний Університет у часи, про які згадує автор    

  Шановні краяни, дорогі українці!   Виповнюється 20 років як наш парламент поміняв радянську «брежнєвську» конституцію на Конституцію України, і вже 25 років ми живемо в незалежній державі. За ці роки в Україні змінилося декілька президентів і кільканадцять урядів. Але!

  Хто не знає – «клюмба» це спонтанне збіговисько марґіналів, які після перших демократичних виборів 1990 року не знайшли собі конструктивного заняття і продовжили безсенсовні мітинґи і безконечні дискусії на центральній клумбі — місці зародження нової української демократії. Синонім деструктивної примітивної спільноти.  

  Оця радянська дискримінація Галичини, це недобре до нас ставлення так засіло у підсвідомість, що навіть у незалежній Україні дає про себе знати. Деякі галичани дійшли до такого відчуття меншовартості, що вже саме слово «галицький» може викликати різноманітні застереження. Бо ж раптом хтось подумає, що впоминаючись про своє, питоме і рідне, галичани плекають якісь підступні плани? А чи не приховано там якийсь сепаратизм? А може, то якийсь антиукраїнський проект?  

 

Чи хтось справді вірить, що люди, котрі стали дуже заможними в умовах корумпованої системи «закритого доступу», здатні цю систему змінити?     Ми отримали нову владу. Але власники політичних партій, які утворили парламентську коаліцію, стали успішними якраз завдяки корупції, аферам, та іншим можливостям, які забезпечує наша пострадянська система влади.   Всі власники партій завдячують своє багатство і успіх цій злочинній системі.  

  Оглядання та читання новин провокує шквал неґативних емоцій.   Найсильніша – чому гинуть люди? І друга – чому все так бездарно і майже всі брешуть?   Що після Майдану пішло не так, чому, викинувши геть злочинну владу, ми отримали криваві протистояння і загрозу державі? Це все спричинила лише аґресія Росії – чи, може, вона вміло грає на гнилості та корумпованості української «еліти»?