[Зібрання творів в 50 томах. Том  15,  с.110—163.]    I.   З полудня одної хорошої, весняної неділі здивувалися дуже два поліціяни, що сиділи в «стражниці» дрогобицької комуни. До стражниці приведено якогось панка, молодого ще, середнього росту, в запорошенім, але досить поряднім уборі.   — А сей відки? — спитав капрал і зміряв молодого чоловіка від ніг до голови осовілими від напитку очима.   — Староство прислало, має йти «на цюпас», — відповів поліціян, що припровадив панка.  

[Зібрання творів у 50 томах, 16,  с.96—109]   Давно се було. Не тільки часи ті, але й спомини про них замеркли вже в душі. Часом тільки, мов блискавка крізь пітьму, проблиснуть ті давні хвилі і навіють невимовну тугу на серце. Вони міняються, мерехтять, радість, страх, сміх і сльози переплітаються в них, а пам'ять ледве може з тих поуриваних, безладних спогадок зложити живу, правдиву картину.  

[Зібрання творів в 50 томах. Том 15, с.91—95]    (Літня казочка)   — Гандзю, Гандзуню! Сиди мені, небого, дома, бо я піду в ліс на губи!   — Візьміть і мене з собою, мамуню! — говорить маленька Гандзя, ламаючи свої тонкі губки. — Мені самій страшно в хаті!   — А йди, йди! Така вже стара дівка виросла та й їй у ясний день у хаті страшно! Далі віддаватися захочеш, а в хаті боїшся! Стидайся! І як я візьму тебе в ліс? Хіба ти зможеш ходити по лісі?  

Ах, той стук, те калатання, ті крики на вулиці якраз проти мого вікна проганяють усяку думку з моєї голови, не дають мені й на хвилю спокою, відривають від праці! І нікуди мені подітися, нікуди сховатися від того невгамовного стуку. Від рана до вечора він не перестає, а коли ляжу спати, змучений денною спекою, то чую його виразно навіть у сні. І вже цілі два місяці так, подумайте собі! Відколи напроти моїх вікон почали мурувати оту нещасну каменицю, відтоді я не написав ані одної стрічки, і стук та калатання невгавали в моїх вухах.  

[Зібрання творів в 50 томах. Том 14, с.275—369]   Вступне слово   Тим спільним наголовком обнятий цілий ряд оповідань, повісток та картин, котрих ціль — представити вірно життя підгорян Самбірського та Стрийського околу. Кілька слів для вияснення наголовка.  

Часть перва   I. Два противники      

Вперше надруковано в газ. «Діло», від 6 травня 1884 р., під псевдонімом Мирон***.   У перекладі польською мовою з’явилося в газеті «Kurjer Warszawski» 14 вересня 1888 р., під назвою «Pierogi z czernicami».   Увійшло до збірки І. Франка «Батьківщина і інші оповідання».   Датується початком 1880-х років.   Подається за збіркою «Батьківщина і інші оповідання».   «Kurjer Warszawski» — польська ліберально-буржуазна газета, виходила у Варшаві протягом 1821—1939 рр.

Пироги з черницями (1978) Іван Франко

У просторім другім класі нормальної школи отців василіан у Дрогобичі тихо, хоч мак сій. Наближається година «красного писання», страшна для всіх не так самим предметом, як радше особою вчителя. У василіанській школі на всі предмети вчителі — самі отцове, а тільки для науки писання вони наняли собі світського чоловіка, якогось бувшого економа чи наставника, пана Валька. Пану Валькові ще й досі здається, що він економ: хоч із нагайкою ходити тепер не випадає, але все-таки він не помітується хоч тростівки і ніколи не занедбує робити з неї відповідного вжитку.

[Зібрання творів в 50 томах. Том 15, с.65—71]