Містимо статтю пок. През. д-ра К. Левицького з його посмертної теки. Редакція.   Закінчуються шкільні семестри і наближується до кінця шкільний рік (стаття написана у липні ц. р. Прим. Редакції) та іде рік по році і по іспитах з предметів, що молодь вивчила в школі, складає вона наконечний іспит на зрілість.   З цим іспитом закінчується шкільна молодість, перша і найгарніша та перша любов поміж товаришами шкільної лавки, що є вічна і не забувається до смерти...  

(Від нашого кореспондента).   Львів, 16. листопада 1941 р.  

У неділю, 16 листопада Львів попрощав През. Д-ра К. Левицького.     У храмі Св. Юра  

З приводу смерти Д-ра Костя Левицького.  

*1859 — †12. XI. 1941 р.      

  Довголітній провідник Української Національно-демократичної партії, голова Української парламентарної і соймової репрезентації, перший прем'єр Ради Секретарів ЗНУР, Голова Української Національної Ради у Львові,   помер у Львові, 12 листопада 1941 року   Львів, 14 листопада.  

Ми всі розуміємо, що у важних і навіть менше важних для народу часах є непотрібні, недоцільні і тому шкідливі всякі партійні гризні та беззмістовні суперництва, бо вони одних громадян відтягають від насущної праці, а інших знеохочують та поширюють серед них зневіру. Кажу про беззмістове партійне суперництво, бо доцільна, шляхотна та розумна партійна ривалізація навіть дуже потрібна: вона витворює в широких колах громадянства зацікавлення до позитивної праці та для змагань на всіх ділянках життя, у всіх напрямах розвитку суспільности.  

У минулому році було у нас загальне нарікання, що тепер ніяка політична згода між українцями неможлива. Ми доходити до розпучливого висновку, що замість безлічі політичних партій ліпша була б одна авторитетна політична орґанізація.  

"Тобі, Рідна Земле, наша любов і наш труд"...   З приводу сорока літ праці Краєвого Господарського Т-ва "Сільський Господар" у Львові.   Під вражінням ювилею в 40-ліття нашого Краєвого Господарського Товариства "Сільський Господар" у Львові нагадались мені давні часи нашого відродження і тому хочу дещо передати з тих часів про відношення нашого духовенства до господарських справ нашого народу в краю.  

З ріжних околиць краю (Львівщини, Тернопільщини, Підгаєччини, Зборівщини. Бережанщини, Дрогобиччини, Скільщини, Делятинщини, Калущини і інших) наспівають вісти про масові репресії проти українського населення цілих околиць, при чому цілі громади, освітні і господарські установи та їхні провідники терплять моральні і матеріяльні шкоди та тяжкі фізичні побої. Навіть священників і старших жінок зневажають і побивають. Притокою до тих масових репресій мають бути, зрештою ще невияснені, вчинки окремих одиниць, хоч тим особам, проти яких звернені масові репресії.