Простір – це безмежжя. У тому розумінні – щось чуже людині, він не шириться навсібіч, а навпаки – зусібіч налягає на ту точку, бере її у свої холодні обійми
І у слово можна «пірнати» й «виносити» його форму або те, що навіює ця форма. Вона й веде нас цікавими стежками – до глибшого розуміння і відчування слова
Втомлений життям чоловік в образі іншого пізнає себе у дитинстві. Світлина, висвітлена найціннішим, що лише є в людині, – у-явою, входженням у «явність», у час, який був
