Сцена — мій кумир, театр — священний храм для мене! Тут можна іноді й поголодать, щоб тільки певність мати, що справді ти несеш нехибно цей стяг священний! Ах, Карпо! Я так люблю театр, як божевільний свої фікси" Карпенко-Карий: "Суєта"!  

  Багато було бурс у Галичині, і заінтригований заголовком читач зараз таки поцікавиться, котру бурсу має на увазі цей образочок. То щоб не було ніяких непорозумінь, відразу скажемо, що писатимемо про Йордан у станиславівській бурсі ім. св. Никалая, і про часи 1890—1900. За той десяток років ніяких змін у святкування Щедрого Вечера і самого Йордану не було. Тимто й міркуємо, що заголовок образочка не буде невідповідний.   *  

 

(У пятьдесятиліття перемоги "фонетики" по цьому боці Збруча).  

(Жмінька спогадів з минулого).  

Якась добра душа подала до "Краківських Вістей", що 29. липня 1942 р. зійшла з цього світу в Чернівцях одна з незвичайно цікавих постатей буковинського українського життя — емеритований професор II, колись за Австрії і якийсь час ще за Румунії, української гімназії — Володимир Кміцикевич. Добре, що хтось змилосердився і подав з Буковини, хоч і через місяць після смерти, цю сумну вістку. А то, як що, як до чого, ще не так дуже давно жива людина, яка цікавилась усім, що де в нас діється, могла попасти між "забуті".

Дивно воно якось у нас діється. Відходять від нас люди культури, що свого часу кидалися на всі боки, горячилися, воювали, робили, що могли, вчилися і з того, чого навчилися, найкраще нам віддавали — та нарешті прийшов на них їх час, вони нас покидають, у часописі появиться, чи не появиться про них згадка, і грядущі покоління навіть і не знають про них, не відають...

  (Спогад про Ореста Pycнaка).   Прогули Руснакові концерти, громада трохи заспокоїлась. А то яких два тижні тільки й розмов про "його поставу", про "його чудову інтерпретацію", про "рухи", міміку, усміхи, вoлoсся, одне слово — захоплення без краю!   І, правду сказати, захоплюватися було чим. Бо і постава цікава, і інтерпретація гарна, і міміка не-аби-яка, а голос! Про це нічого й говорити: і гарний, і чистий, і мелодійний, і зовсім нестарий, хоч декому могло видаватися, що наш артист уже не з молодих...  

 

Знову виринає справа правопису...