На Донбасі, нехай і своєрідно, відгукнулися на заклик Майдану «перезаснувати державу». У Західній Україні про це наразі забули – проте навряд чи надовго.  

Найцікавіше, звичайно, відбувалося в неділю, але попри те достатня кількість людей в Галичині задумалася над тим, що робити далі.  

Галичина вибори відсвяткувала. Так, як належить, зрештою, вибори – свято демократії. Нарід у вишиванках створював черги на дільницях ще до служби Божої. Голосували злагоджено, тобто майже одностайно. Таких результатів, як тут, «кондитерський король» Петро Порошенко не отримав навіть у рідній Вінничині.   Сценка із голосування у Космачі   ЛЬВІВЩИНА: голосування по-європейськи  

Не варто бути впевненим, що все якось минеться і до нашої хатки біда на чотирьох лапах не доповзе. Цілком може статися негарний розвиток подій, і до цього треба бути готовим.   Протягом тижня на Прикарпатті траплялося таке, чого можна побажати тільки найзлішому ворогу. Несподівано в Івано-Франківській області сталися проблеми з улюбленою для всіх громадян «трубою». «Надзвичайники» кажуть про це так:

95 років тому, 14 травня 1919 року, о пів на 5-у ранку, після кількох гарматних залпів польське військо почало наступ на позиції Української Галицької Армії (УГА). Через двократну перевагу ворога та нестачу зброї й амуніції УГА не змогла стримати польсько-румунського натиску і, попри героїчний опір (згадаймо Чортківську офензиву), за два місяці мусила відійти за Збруч.    

Правильно розумні люди роблять, що борються, аби довкілля було чистішим, але ж деяким громадянам пасувало б і мозок прочистити.   Керівник Російського культурного центру в Луцьку Ольга Саган запропонувала носити одночасно дві стрічки: георгіївську та синьо-жовту. Це неможливо зрозуміти, просто варто констатувати, що громадянка живе у своїй реальності, де злочинці з георгіївськими «лєнточками» не палять українські прапори, не стріляють в українських солдатів, не обіцяють втопити нас у крові.  

Без танків та автоматичної зброї в Західну Україну прийшла «мода» захоплювати адміністративні приміщення, як на Донбасі, а можна було б сконцентруватися на чомусь більш оптимістичному.    

ЗМІСТ: Творення галицької дійсності ● Давньопольський сарматизм vs йосифінське просвітництво ● Нова німецька літературна сцена і її „галицький дискурс” ● „Галицький лоялізм”.

На тлі загостренням сепаратистських настроїв на сході країни й асиметричної (даруйте за сарказм) відповіді на це від чинної влади, цьогорічна позапланова президентська кампанія за багатьма параметрами суттєво відрізняється від усіх попередніх. Претенденти на президентство добре відомі, беззаперечних лідерів нема. Зрештою, чи повноцінно відбудуться самі вибори — теж питання. Однак передвиборча робота провадиться. Мляво, але і в реґіонах формуються штаби.