Проект договору між союзними і принятими до союза державами й Польщею в справі Східної Галичини.     Головні союзні і приняті до союза держави, а саме: Злучені Держави Америки, Бритійська імперія, Франція, Італія й Японія,   бажаючи покласти кінець нещасному конфліктови, який від довшого часу нищить Східну Галичину, та бажаючи завести в сім краю нравліннє, яке запоручало би по змозі автономію краю і забезпечувало би особисті, політичні н релігійні свободи його населення,  

Колись про сучасність писатимуть книжки і зніматимуть фільми. І ніхто не вимагатиме історичної достовірності, був би сюжет «плакальний»   В інформаційний простір Івано-Франківщини закинуто історію, яку може використовувати і кіностудія імені Довженка, і якийсь «Сизраньфільм», треба тільки додумати ідеологічно правильну кінцівку – і можна братися псувати плівку.  

Після появи повідомлення на офіційному сайті «Свободи» про те, що націоналісти йдуть з виконавчої влади, у реґіонах почався «свободопад». Рішення партії найдужче позначилося на Галичині, оскільки наш край є базовим для «Свободи» і саме тут вони найбільше у владі є представлені. В такий спосіб у трьох галицьких областях виникла маса вакансій. Найвагоміший демарш відбувся в Тернополі, там з посади голови обласної держадміністрації цофнувся Олег Сиротюк. Решта «самовідводів» — з посад голів райадміністрацій. Сумарно в Галичині тепер «обезголовлені» 18 районів.

Ви думали, що «ядєрноє пєпєліщє» від Дмитра Кісільова, який торгує таблом на російському телебаченні, — вершина геббельсівщини? Немає меж для досконалості.  

ЦВК ще дораховує голоси, але препарувати новий склад Верховної Ради можна вже з високою точністю. Цього разу «Z» приглядається до депутатів-галичан, а їх у цій каденції парламенту буде майже шість десятків. А якщо точніше, то 56. З того два з половиною десятки пройшли в одномандатних округах краю, решта — за партійними списками. Найбільше мажоритарників-галичан пройшли у Раду за підтримки Блоку Петра Порошенка (БПП), а в партійних списках кількісне лідерство належить «Народному фронту» та «Самопомочі».  

Якби не вибори і корупція, то мало хто міг би згадати прізвища чинних голів обласних адміністрацій у своїх реґіонах.  

Праворуч від головної брами Личаківського цвинтаря бачимо поле з однотипними чорними плитами-надгробками. На цьому Полі почесних поховань вже понад 20 років ховають найзаслуженіших для Львова та Галичини людей. Першими сюди перенесли останки Катерини Зарицької (1914–1986) та Михайла Сороки (1911–1971). Це сталося 28 вересня 1991 року.  

    1  

70 років тому, 1 листопада 1944 року закінчився земний шлях Митрополита Андрея Шептицького. Протягом 44 років очолював митрополит Андрей Церкву й українське суспільство Галичини, пережив сім державних режимів та трагедію двох світових воєн.    

Цьогорічна виборча мапа України дає підстави галичанам почуватися більш гармонійно — країна стає одноріднішою і не так чітко поділеною на «нас» і «них». Усі роки незалежності люди тут мали щодо політиків та їхніх партій свою особливу думку, яка розбігалася з думкою решти країни часом навіть кардинально. Й щоразу по виборах чулися мало не ображеними чи принаймні такими, яких не розуміють. Парламентські вибори-2014 тенденцію зламали, тож глянемо, як саме і наскільки.