Я вже сумую за цим парадом усміхнених і оптимістичних облич кандидатів, що стрункими рядами вирушили в депутати, аби покращити ̶с̶в̶о̶є̶ наше майбутнє.
В інавґураційній промові ти заявив, що що тепер «кожен із нас президент». Кожен і всі, а значить, і я також. То побалакаємо собі як двоє президентів, як рівний з рівним
Та, що не любить себе і зневажає, бо звикла жити в колі цих страждань і нічого змінювати не хоче. І та – як глум з усієї нашої премордіяльної безголовости і приречености
