Парадокс, але на театральних сценах України в роки нацистської окупації були поставленні десятки прем’єр. Мистецтвознавець Валерій Гайдабура, дослідивши роботу 50 театрів того періоду, ствердив, що в них відбулося пересічно по 25 прем’єр. Тобто загалом по Україні – 1250. Близько 900 із них становила українська класика.     Окупувавши Україну, німці дозволи українцям відновити роботу театрів. Більшість театральних труп не встигли під час німецького наступу евакуюватися вглиб СРСР, тому лишилися на місцях.  

Які би не були воєнні лихоліття, а любовні романи між жінками з завойованих теренів і чоловіками-завойовниками ніколи не були рідкістю. Німецько-радянська війна винятком не стала. Та ми досі не маємо наукових розвідок із цієї проблематики. У радянський час вони не вписувалися в офіційну пам'ять про війну, тому були витіснені з наукового дискурсу. Але й сучасні дослідники уникають цього питання чи торкаються його фрагментарно.  

10 лютого 1944 року на шпальтах «Одесской газеты» з’явилася розгорнута стаття про створення в причорноморському місті, за ініціативи румунських комерсантів, професійного боксерського клубу «Ринг». Його бюджет вимірювався десятками тисяч райхсмарок, що давало можливість керівництву утримувати на постійній платні у 800 райхсмарок (8 тис крб.) 12 боксерів-професіоналів. За кожен переможний бій спортсмен – залежно від статусу поєдинку – отримував від 500 до 3 тисяч райхсмарок.  

Торгівля зброєю на «чорному ринку», корумпованість правоохоронних органів, «кришування» поліцією бізнесменів, уникнення покарань за скоєні злочини через відкуп – усі ці проблеми, притаманні сучасному українському соціуму, були поширені 70 років тому, в роки німецької окупації України.  

«Те, що раніше робили євреї, у значно вдосконаленій формі нині роблять арійці. Обмін провадять на кожному рівні і у великих обсягах… Спекулянти примудряються отримати до 10 центнерів солі з Райху. Центнер солі в Україні можна обміняти на 1000 райхсмарок, а за фунт солі – отримати курку, за 10 фунтів солі – барана… Проведення обмінної торгівлі у великих обсягах можливе лише через підкуп чиновників, корупцію та грубі порушення… З України корупція поширюється на Райх…», – так описували окуповані українські землі у листах додому працівники німецьких фірм і державні службовці.

Одвічні проблеми командного спорту – поведінка вболівальників на трибунах і так званий «суддівський чинник». Чого лише варті масові заворушення серед футбольних фанів, спровоковані в Сумах, Харкові чи Житомирі у наші часи. Парадокс, але щось подібне відбувалося і в спортивному житті окупованої німцями України.

Про злодіяння німців на території Львівської області. — Німецькі загарбники убили у Львові видатних діячів науки і мистецтва. — Масове винищування німецько-фашистськими загарбниками мирного населення і радянських військовополонених. — Німці вивищили в таборах Львівської області тисячі підданих іноземних держав. — Спеціальні міроприємства німецьких загарбників по приховуванню слідів своїх злочинів.

  Львів, 23 квітня.       На основі розпорядку Губернатора дистрикту Галичина з дня 26 березня ц. р., цей дистрикт поділяється на 14 адміністраційних одиниць в такому складі:   І. Крайсгауптманшафт (Окружне староство) Бережани, в склад котрого входять колишні польські повіти: 1) Бережани — за винятком сільської гміни Плауча Мала, 2) Підгайці, 3) Рогатин.   II. Крайсгауптманшафт Чортків, складається з колишніх повітів: 1) Борщів, 2) Бучач, 3) Чортків, 4) Копичинці, 5) Заліщики.  

Єдина українська організація в Галичині   Львів, 21 грудня  

Розпорядок з 20. грудня 1940 р. впровадив у господарському житті Ґенерал Ґубернаторства велику, відому вже в Німеччині, новину, а саме карти праці. Кожний (з малими винятками) умовий і фізичний працівник мусить мати карту праці, без якої не зможе дістати ніякого заняття. Працедавці не можуть приняти до праці нікого, що не матиме карти праці, виставленої урядом праці. Загальні, дуже короткі, в 4-ох параґрафах, засади основного розпорядку розвивають точні постанови першого виконного розпорядку з 21 грудня 1940 р.   Хто повинен мати карту праці?