Партійні лідери за часів СРСР і після його розпаду постійно вихвалялися, що в радянській країні ніколи не було корупції. А те, що нині це явище просто пронизує всі сфери життя більшості пострадянських держав, є надбанням капіталізму. Певної мірою вони мають рацію, адже термін «корупція» радянські люди не вживали, він як «капіталістичний» був замінений на «хабарництво» чи «зловживання службовим становищем». І, як з’ясувалося згодом, комуністи у боротьбі з цими явищами мали успіх лише у їх перейменуванні.  

  Наближається 51-а річниця події, яку змушують згадати її далекосяжні наслідки, що ми їх відчули нещодавно – під час войовничого святкування Дня Перемоги у Москві. А все могло бути інакше, якби урочисте відзначення 20-ліття висадки західних союзників у Нормандії, розпочате 6 червня 1944 року, стало прикладом для Радянського Союзу.  

Понад 25 років тому теперішній підполковник міліції в запасі Михайло Тонкоголос отримав свою єдину за всю кар’єру сувору догану з занесенням в особову справу. Сталося це через невиконання плану боротьби зі самогонниками. 29 червня 1989 року начальник Андрушівського (що на Житомирщині) райвідділу міліції, керуючись вимогами партії викорінити в радянському суспільстві алкоголізм як явище, проводив нараду з підлеглими на відповідну тему. Залишився невдоволений роботою останніх і покарав їх доганами.  

М.Хрущов і Л.Брежнєв на полюванні.   Неосяжні простори радянських заповідників вабили не одного любителя пополювати, але їхні єгері чуйно пильнували браконьєрів. Інша річ, коли на стежку війни з фауною виходили найвищі комуністичні бонзи. Для них доступ у заповідники був відкритий повсякчас, і вони справно цим користувалися.  

Війна. Для солдата на передовій і для військового посадовця в тилу – не те саме. Що в Другу світову, що тепер. Одні наражаються на смерть, інші збагачуються на корупційних схемах. Мабуть, недарма перші нарекли других «тиловими щурами».        

Півстоліття тому в Радянському Союзі прийшов до влади Леонід Брежнєв, який правив величезною країною 18 років. З його перебуванням на найвищій в СРСР посаді першого (а потім – Генерального) секретаря КПРС пов’язують «політику розрядки» й Олімпіаду-80, вторгнення до Чехословаччини та війну в Афганістані, ув’язнення академіка Сахарова та вигнання дисидента Солженіцина, а ще – «пепсі-колу» у неформатно видовжених пляшечках.    

На 15 квітня випадає 120-а річниця від дня народження Микити Сергійовича Хрущова (1894–1971), який понад 11 років був фактичним керівником СРСР і частково здійснив лібералізацію комуністичної влади.    

У багатьох радянських/російських кінофільмах про війну є кумедні сцени, коли якийсь «Ромео окопний» у проміжку між боями намагається вночі завітати в землянку до медсестри чи куховарки, і та неодмінно оперіщить його чимось, відганяючи від себе, після чого розлягається регіт решти солдатів. Насправді ж за такими епізодами ховається глибокий трагізм воєнної долі радянських жінок. Адже, як згадують фронтовички, таке явище тоді було поширеним, і окремі з них, аби відгородити себе від нього, змушені були співмешкати з кимось одним.