​   «Що з тобою, друже?» Я звертаюся до Бо, даксхунда, який, як це не дивно, не покидає своєї буди і здається розслабленим, однак без упину гавкає. Є пси, що гавкають на місяць (маю на думці картину Хуана Ґріса); інші – відчуваючи загадкову присутність привидів чи демонів, котрі виникають, гадаю, з уяви. Але тут, під полуденним сонцем, немає місця ні привиду, ні демону в затишній кухні нашої хатинки, що стоїть посеред луки.  

​  

​  

​  

​  

​  

​  

​  

​  

​