Фіксація на грандіозних ефектах власного відображення не заважає нарцисові померти з голоду

Філософ Алєксандр Рубцов про те, якою буде нова трансформація країни    

Філософ Алєксандр Рубцов про те, що політична система вже не може обходитися без рекордного рейтинґу президента     Майже вже оформилися два різноспрямовані вектори: соціально-економічна ситуація погіршується — рейтинґ начальства зростає. Динаміка на розрив з цікавими перспективами.  

  Обиватель не бачить у свободі ні довгограючою цінності, ні зрозумілого профіту для себе   Епохальний підсумок останніх років: Росія знову вперлася в проблему реверсивності і циклічності своєї історії. Навіть у кращі моменти ця «волатильна» політика коливалася з небезпечною амплітудою, а тепер перспективи реакції явно перевершують очікування. Це вже не виляння, а новий історичний гак.  

 

  Попередні статті цього циклу ("Метафізика влади"), здавалося б, вичерпали форми легітимізації, протестовані і дискредитовані в нас за останні два десятиліття. Проте, ядерний електорат режиму хоча й скорочується, але досі зберігається – можливо, вже не завдяки зусиллям влади, а через зустрічну, низову інерцію свідомості маси. Тут особливо багато прихованих, латентних мотивів і раціонально нерозв'язних парадоксів.

  У циклі статей (“Метафізика влади”) про тестування форм легітимності у нашій історії залишився момент, важливий для XX ст. і початку XXI ст., – легітимізація через ідеологічне. Це актуально: путінізм, що зараз метушиться, наважується на нову ідеократію, але вже в особливих – латентних і тіньових – її формах. Пострадянський період починався з формально-раціональної (процедурної) легітимізації, а також з легітимізації ідеологічної і через харизму.

 Головна тема цієї серії публікацій («Метафізика влади»): протягом двох з гаком десятиліть влада Росії з різними акцентами тестувала практично усі відомі з історії та теорії форми легітимізації, наполегливо їх заяложуючи, дискредитуючи, доводячи державу до підвішеного стану.