Після Ночі гніву життя стає, як казала одна літературна дівчинка, curiosier and curiosier. Тому час братися за розум, бо, як та сама дівчинка, побачимо білого крілика в камізельці й полетимо в глибоку діру.   Спочатку були тітушки, які буцім окупували міста і села Західної України: ввечері виходять з автобусів з немісцевими номерами, б'ють абориґенів і вітрини, кричать непотребство мовою міжнародного спілкування. Зловмисників лапали абориґени і проводили з ними роз'яснювальну роботу.  

Нині вітчизняним історикам не бракує критицизму щодо характерного для СРСР догматичного висвітлення історії радянських партизанів в Україні (хоч цей критицизм не завжди милий деяким політичним силам). Завдяки розвідкам Анатолія Кентія, Олександра Гогуна, Івана Біласа, Володимира Сергійчука громадськість дізналася не лише про праведні справи «народних месників», а й про темний бік їхньої діяльності: розбої, грабунки, насильство над мирною людністю, п'янки, чвари між командирами та багато іншого, про що не підозрював зразковий радянський громадянин.

Упівські родини у період збройного протистояння з окупантами встигали народжувати та виховувати дітей. Хоч жінкам-повстанкам у період вагітності було непереливки – всі проблеми лягали на їхні плечі, від чоловіків допомоги було мало, надто коли вони були провідниками. Адже побратими могли звинуватити у надмірній опіці над дружиною та занедбанні повстанських справ. Самі вагітні дружини часом не лише давали собі раду зі своїм фізичним станом, а й намагалися виконувати повстанську роботу.

Останніми роками з’явилося чимало літератури – від художньої до наукової, присвяченої тематиці ОУН і УПА. Зазвичай головну увагу в ній приділено висвітленню політичного, соціально-економічного, військового сеґменту. Лише мізерна частка досліджень торкається гендерного питання (романтичні відносини серед українських повстанців, створення повстанських родин тощо).   Певні кроки у цьому напрямку зробили Оксана Кісь, Леся Онишко, Тетяна Антонова, Олена Петренко, проте фундаментального дослідження на цю тематику досі немає.

У середу, 19 червня, сесія ЮНЕСКО розглядатиме і голосуватиме питання внесення до Списку світової спадщини 32 нових об'єктів. Серед них — 8 дерев'яних церков в Українських Карпатах.    

Українські історики проросійського спрямування звинувачують УПА у відсутності бойових дій проти гітлерівців і співпраці з вермахтом. При цьому антагоністи УПА іґнорують факти підписання локальних мирних угод радянських партизанів з упівцями.

Подивіться на відомі, здавалось би, історичні факти та джерела з несподіваного ракурсу – і вам відкриється те, чого ніхто досі не помічав. Наприклад, візантійське походження … Данила Галицького. Cаме це зробив професор Петербурзького університету, доктор історичних наук Олександр Майоров.

З екрана повіяло подихами слави історичних вересневих днів 1939 року. Відродилися в спогадах незабутні хвилини вулканічного вибуху високих людських почуттів, розливу повноводної ріки радості, що була скована гранітними берегами жорстокості, тупості, кривди.  

В роки панування Польщі українська національна культура згасала. Колишній міністр освіти Станіслав Грабський відверто заявив, що вважає необхідним протягом 25 років добитися того, щоб у "малій Польщі" не було ні одного українця.   Цю політику послідовно і настійно проводили всі, починаючи від міністрів і кінчаючи поліцейськими.  

І.