"Визволення"

З екрана повіяло подихами слави історичних вересневих днів 1939 року. Відродилися в спогадах незабутні хвилини вулканічного вибуху високих людських почуттів, розливу повноводної ріки радості, що була скована гранітними берегами жорстокості, тупості, кривди.

Дні сміху і сліз. Дні радості і гніву. Дні пісень і тріумфальних походів. Дні смерті старого і народження нового світу. Новий світ іде грізно, криваво, перед ним корчиться в смертельних спазмах народний кат. Новий світ голубить і пестить, підносить на крилах молодості до сонця тих, які жили в темній безодні рабства.

Хвилююча романтика великих історичних потрясінь. Захоплююча розповідь про світанок Життя над краєм народного горя і болів. Так можна назвати історично-хронікальний фільм "Визволення".

...Тихо над срібним плесом Збруча шепоче очерет. Збруч — кордон. Тут межа країни сонця. А далі, за нею — країна одноголового хижого орла, що своїм чорним крилом закрив сонце.

Жалюгідні, пошматовані і розтерзані на клаптики тягнуться тоскливі, виснажені, як горесна пісня, злиденні землі. Пошматовано землю, пошматовано тіло бідака-страдника, що сухорлявою конячиною оре нивку. Картина далеких днів. В країні соціалізму ми бачили її тільки в картинних галереях і на виставках робіт художників.

Над страдальницьким краєм заклубився дим пожарища. Земля здригнулася від вибухів війни. Осіннє небо наповнилось ревом моторів. Летять в повітря будинки, церкви, вокзали. Бомби ямами довбають землю. Сполох і жах окутав міста й села.

Барометр історії віщує бурю. Полохливе панство відчуває свій смертний час. В божевіллі, що надходить в такі хвилини, кати накидаються на народ. Перед нами проходять жахливі картини — свідки шляхетського шалу і розгулу людоненависників.

...Стирчать обдимлені комини розвалених хат. На обвуглілих руїнах копошаться осиротілі діти. Сизий дим недогарків окутує постать вдови з дитиною на руках. Кадри великих трагедій. Здається — край. Здається, пульс життя прикорочується.

Та раптом, як буревій, вривається вітер молодості. Звучить впевнений, величний голос країни соціалізму. Говорить по радіо Глава Радянського Уряду Вячеслав Михайлович Молотов.

— Жити! — сказали ті, хто стояв над чорною ямою смерті.

Через Збруч перекинуто місток. Ринулись в атаку танки, помчались червоні вершники, пішла піхота. В дзвоні броні і сталі народ почув пісню життя. Як поклякла від негоди стеблина, піднімався народ назустріч сонцю.

Палкі обійми і сльози. Зустрів брат брата, сестра сестру. В густому людському морі ледве пробивається потужний танк. Народ вітає грізну машину смерті, яка несла волю, щастя, радість, життя. Так зустрічали Червону Армію на вулицях Тарнополя, Львова, Станіслава, в мальовничих карпатських полонинах.

Ось той місточок через Прут, що ним чкурнув до Румунії горе-президент Мосціцький. А ось кінооператор, що в кабінеті пана, який тільки втік. На столі ще димить недокурена цигарка — пан, тікаючи, не встиг її погасити. А тікав він, мабуть, без шапки, бо вона лишилась на столі.

Свято! Всенародне торжество!

Над визволеним краєм соколом лине пісня, звучить музика. В танцях кружляє молодь. Це народ святкує день свого народження. Це свято сонця, що засяяло з Кремля.

...Екран переносить глядача в центр подій — до Львова. Великий театр. Про нього буде згадка в історії. Тут вирішувалась доля визволеного народу. Українські Народні Збори. Білоруські Народні Збори. З високої трибуни визволеного краю виступають люди, що прийшли великими послами глибоких народних низів. Вони принесли сюди вистрадані думи народу, його помисли і сподівання. На трибуні вчений Студинський, сільська учителька, робітник, селянин. Люди різних професій, різної національності. Вони ніколи не зустрічалися, не були знайомими. Але тут їх об'єднали одні думки. їх серця заговорили в унісон.

— Встановити на визволених землях радянську владу!

— Просити Верховну Раду СРСР прийняти Західну Україну до складу СРСР!

— Націоналізувати банки і крупну промисловість!

— Передати поміщицькі, монастирські і землі великих державних чиновників в користування селян!

Сотні рук піднімаються вгору. Дрижить від вибуху оплесків і громового "ура" театр. Хвилюється і клекоче люд на площах міста.

...Зореносна Москва! Про неї народ марив. Крізь дротяні загорожі до неї, до її рубінових зірок, звертав в роки мук багатострадницький народ свої погляди. А тепер сюди посланці привезли всенародну просьбу — прийняти Західну Україну до складу СРСР.

Проходять кадри прийому Західної України і Західної Білорусії до складу СРСР. Західна Україна включена до складу квітучої Радянської України.

Восторжествувала велика справедливість!

Талановитий режисер-орденоносець Олександр Довженко, разом з операторами Ю. Єкельчиком, Г. Александровим, Ю. Гамарським і Н. Биковим, створили прекрасну кінорозповідь про дні, які віками житимуть в серцях визволеного народу.

[Вільна Україна]