В суботу д. 29. марта мав бувший міністер жидівських справ УНР. Ревуцький відчит на тему: "Жидівська національна автономія на Україні".
У вступі президент піддав глибокій аналізі поняття "національної автономії". Він вийшов зі соціялістичної точки погляду і виказував, що у національній автономії найбільше є заінтересований пролєтаріят як національної меншости, так і більшости. Пролєтаріят розуміє, що як довго національні справи є предметом конфлікту між двома націями, так довго клясова боротьба, яка є цілому пролєтаріятови спільна, паде жертвою національного шовінізму. Тому він змагає до того, аби національні справи входили у рами компетенції кождої нації з окрема і були виділені з державної компетенції.
Буржуазія є лиш тоді у національній автономії заінтересована, коли належить до національної меншости, і то не у тій мірі, що пролєтаріят. Буржуазія пануючої нації є звичайно найбільш реакційною в тій справі, вона є проти нац. автономії.
Заведення жидівської національної автономії на Великій Україні натрафило на дуже корисні обставини. Не лише український пролєтаріят, але й українська буржуазія були у національній автономії заінтересовані. Через засновання 3 національних міністерств: російського, жидівського і польського, а передовсім російського, обмежено круг ділання російської культури лише на її етноґрафічні межі, а тим самим підчеркнено, що пануючою мовою і культурою на Великій Україні є українська. Культурний інтерес України домагався катеґорично заведення нац. автономії.
По упадку Скоропадського, соц. Директорія, яка знову прийшла до влади, привертає національно-перзональну автономію, яку гетьман був скасував, і засновує жидівське міністерство з прелєґентом на чолі. Польського міністерства не заведено, бо український народ стояв вже у боротьбі з Поляками, також російського ні, бо Москалі не признали державної самостійности України. Жиди є одинокою національною меншістю, яка признала самостійність України.
Партія "Поалє-Ціон" вступила у кабінет з двох причин: Перше тому, щоби не виглядало, що у сім дієвім моменті, коли Україна виборює собі державну самостійність, Жиди усуваються від співпраці, — а друге тому, що партія "Поалє-Ціон" хотіла довести до компромісу між большевиками а Директорією на ґрунті державної самостійности України, чого бажав і Винниченко.
Прелєґент за короткий час свого урядовання видав цілий ряд законів, які мали на ціли вибудувати національну автономію.
По короткім перегляді галицьких політичних відносин, прелєґент піддає невтральність галицьких Жидів критиці і заявляється проти неї.
Република
03.04.1919