В нашій орґанізаційній роботі у Львові була доси одна дуже велика і прикра прогалина.   Ми були як орґанїзация, як українська громада львівська бездомні. Ми подбали вправдї про се, щоби поодинокі інституциї наші здвигали або купували будинки на поміщенє своїх бюр, шкіл, біблїотек та збірників і в тім напрямі зроблено у нас вже не мало. Не доставало однак дуже важної річи, а то: салї для зборів,концертів, вистав, яка відповідала би силї нашої орґанїзациї і її потребам, що були би місцем збірним для нашої громади при всяких нагодах.  

Наші виводи проти скликуваня ще одної сесії теперішного сойму викликали в цілій польській пресї зрозуміле невдоволенє. Що правда, невдоволенє польської демократичної преси, теоретично беручи, було би менше зрозумілим; бо щоби демократичні партиї домагали ся, щоби цілий ряд важних справ полагоджував сойм, якого реформи вони в імя демократизму домагали ся, і то тодї, коли вже є повна змога полагодити незабаром ті справи в новім, здемократизованім соймі, — се справдї не містить ся в розумінє демократизму. Але се тільки так, теоретично беручи.

Про побут і з приводу побуту послів росийської Думи у Львові.   І.   Довідавшись в суботу з вечірних ґазет, що на процес Бендасюка і Ко приїхала ціла ґрупа послів росийської державної Думи та що в судовій сали розправ при ул. Батория мала місце "трогательна" сцена привитаня приїзжих з оскарженими — може не слушно, се покаже кінець розправи — за шпіонство на користь Росиї, я дуже зацікавив ся сею незвичайною і з кождого погляду "полїтичною" візитою росийських полїтиків і рішив ся в ким-небудь з них познайомитись.

Пятьдесятьлїтний ювілей українського театру в Галичинї.   Зі столїтним ювілеєм Тараса Шевченка зійшов ся не лиш в однім році, а також в однім місяци 50-лїтний ювілей українського театру в Галичинї. Дня 29. н. ст. марта 1864 р. відбула ся у Львові в сали "Народного Дому" перша вистава першого за почином Юлїяна Лаврівського зорґанїзованого в Галичинї драматичного товариства українського театру.  

Іменем українського клюбу виголосив голова п. д-р Кость Левицький ось-яку промову на нинішнім засїданю галицького сойму:   Високий сойме! По довголітних змаганях, аби дійти в нашім краю до реформи виборчого права, станули остаточно обі сторони, українська й польська, на становищи компромісу, котрого вислїдом являєть ся предложенє комісиї для соймової виборчої реформи.  

День 28. січня 1914 р. остане памятним в істориї довголїтних змагань за реформу творчої ординациї до галицького сойму.  

 

Xв. Peдакция! Вибачайте, що звертаюся до Вашої ґазети з отсею моєю статею післаною до редакциї Громадського Голосу предовгою й прикрою для мене самого. Мушу се зробити через те, що не знати, чи 52 число Громадського Голосу вийде перед загальними зборами "Наукового Товариства ім. Шевченка" 26. с.м. і чи в нїм буде надрукована моя стаття. Вона просвітить може й декого з читачів Дїла — членів Наукового Товариства ім. Шевченка" — звертаючи їх увагу, що справи не можна ставити так особисто, як се робить д. Р.

      Сьвятий Микола вичитав З Калєндаря "Просьвіти", Що на земли вже ждуть Його Малі й великі дїти.     Вмить ангела на стрих післав По урочисту шубу, Погляне, а на шубі пил Приляг на палець грубо.     Як стала шубу тріпати Небесна служба з пилу, Три днї на землю падало, Аж всюди стало біло.     Нападало, аж по полях Повирастали горби. Тодї Сьвятий у шубу встряг,

Виклад, виголошений на сьвятї отвореня "Національного Музея" дня 13 грудня 1913 р.   Високоповажані Панї і Панове!