(Дальше).

(Дальше). Як наш рецензент типу п. Евшана іґнорує собі за те глибші вимоги естетичної критики, те покаже нам подрібний розбір одної критичної статї п. Миколи Евшана, (того репрезентанта бі­блїоґрафічних фабрикатів, про котрого я згадав висше), яка на днях появила ся в однім новім видавництві о. н.: „Найновійша українська лї­рика“. Подивімо ся лиш уважно, що вміє п. Евшан сказати інтересного про найновійших лїриків.

(Дальше.)

Сьогочасний журналїзм став одною з сил новочасної культури. Він тїсно звязаний з її са­мовладним прінціпом поспіху і з психольоґією її чоловіка. Чоловік нашого часу не гадає повта­ряти за Ґетим, що часопись служить лише хви­линї, отже шкода нею займати ся. Він навіть по­важить ся сказати, що любить її саме тому. Хвилина набрала в сьогочаснім житю глибшого значіня. В наших очах хвилина — се лиш каприз хвилї. Се инодї відблеск найглибшого житя. До бачаємо в моментах більше правди, нїж у про­ґрамово витворених процесах.

Розпочав письменську діяльність як публіцист. На 25-ім роцї житя став редактором ко­ломийської Народної Школи (1875), а в рік пізнїйше редактором Друга Народа (1876). В рр. 1885—86 редаґував Миръ. Крім сього співробітничав в цілім ряд їинших часописнй, як: Слово (1878—82), Зоря (1880—81), Бескидъ (1881), Проломъ (1881), Наука (1882) й ин. Друкував деякі свої працї також у часописях нїмецьких і польських. Писав на ріжні теми історично-лїте­ратурні, полїтичні, економічні.

Замісь ювилейної сильветки.  

Украінське питанє переходить в новійших часах дивні фази розвитку. Від коли при кінці XVI віку унія з Польщею, з разу політична, а далі й обрядова силою натуральноі реакціі кинула між Украінців сильний фермент і збудила перші проблиски національного почутя, першу свідомість національних інтересів відрубних від інтересів польських (почутє відрубности від Московщизни збудило ся і виступило досить різко вже в другій половині XVII віку), бачимо серед украіньского народу і серед украінськоі суспільности певне аналогічне, хоч не паралельне хвилюванє тоі свідомости і того почутя.

  Дня 26 н. ст. грудня відбулось під проводом проф. Н. Вахнянина друге засїданє артистичного комітету театрального. З краю зволили прибути пп. Волод. Левицкій з Станиславова і д-р Евг. Олесницкій зі Стрия. З місцевих членів явились пп.: Из. Белей, проф. Коцовскій, референт театральний проф. К. Лучаковскій, д-р Ом. Огоновскій і п. Ив. Франко. До нарад запрошено також будучого адміністратора театру, п. Винницкого.  

  І.   Не завадить нїколи розглянутись від часу до часу серед обставин та в суспільности, серед котрої жиємо, і спокійно та зовсїм предметово зібрати разом хоч деякі прояви, які нам тут впадають в очи; хиби наші стануть нам тогди виднїйші, а хоч их ще тим не поправимо, то будемо мати бодай то вдоволенє, що причини их стануть нам хоч би трохи яснїйші.  

  Статья надіслана Редакції.   "Дѣло" помістило в своїй статьї в н-рі 90 з 4 мая відповідь на статю поміщену під повисшим заголовком в 90 н-рі "Галицкой Руси". Тая відповідь відносить ся і до закидів на темат становища "партійного", а поминула сторону фахову. З тої причини прошу Вас, Пане Редакторе, зволїть помістити в "Дѣлї" отсе моє письмо.