Нова конфігурація гравців та груп впливу вимальовується у Львівській обласній раді. Позитивне голосування у справі Угоди про розподіл продукції видобутої на площі Олеська (відбулося 3 жовтня) стало визначальним не лише з точки зору перспектив видобутку на Галичині газу зі сланців, а й для самої ЛОР. І чи не найголовнішим вислідом цього hard day’s night стало те, що почали окреслюватися нові – суттєво відмінні від усталених з часів початку цієї каденції контури обласної ради.

Сьогодні, 30 жовтня, о 19.00 у львівському Драматичному театрі ім. Л.Українки (вул. Городоцька, 36), презентуватимуть Міжнародний благодійний проект-перформанс «Дім». Організатори: Lava-Dansproduktion (Швеція), ГО «Мистецькі мандри» (Одеса). Проект у Львові відбувається за підтримки Управляння культури ЛМР, Драматичного театру ім. Л.Українки, та Мистецької майстерні «Драбина». Вхід вільний!    

    Олег Король — автор перекладів з польської, чеської, словацької, болгарської, німецької, англійської, шведської (опубліковані) та французької і латиської (не опубліковані) мов. Перекладає публіцистичну, навчальну та художню літературу, зокрема поезію. Вікіпедист-ентузіаст, здобув друге місце у конкурсі про благодійність в українській Wiki. Нагороджений відзнакою «Літературна зірка» за значний внесок у розбудову Вікіпедії статтями про письменників, поетів, літераторів.

У львівському прокаті – стрічка українського виробництва «Хайтарма». Її ще називають першою кримсько-татарською, адже випущена вона телеканалом ATR. Суперечностей тут немає, бо режисер та виконавець головної ролі Ахтем Сеітаблаєв у своїй півторагодинній картині розповів про депортацію кримських татар з Криму, яка відбулася 18 травня 1944 року.    

Цими днями дуже світла, витончена і мудра людина поставила мене в тупик простим, людяним питанням. Що робити, коли історія твого народу тобі не цікава? Коли вона аніскільки тебе не окрилює, не мотивує? Коли вивчення історії твого народу перетворюється в надривне гартування нервів – замість того, аби ставати джерелом світла й людяності?    

Понад три тижні у виставковому залі Музею народної архітектури та побуту у Львові можна було оглядати серію витинанок «Хресту твоєму поклоняємось, Владико», приурочену до 250 річчю церкви в с. Кривка. Автор – відома в нас і за межами України львівська художниця Ярослава Мотика.    

Цьогорічні 200-літні ювілеї оперних грандів Верді і Вагнера, звичайно, не можуть не кидати тінь на усі інші дати і повязані з цим події у світі музичного мистецтва. І все ж, 100 -ліття від дня народження Вітольда Лютославського, не могло залишитись на маргінесі музичного життя у Західній Європі, Америці, не кажучи вже про терени, звідки цей яскравий композитор і неординарна особистість походить. На щастя і завдяки здоровим амбіціям наших західних сусідів трапилася чудова нагода почути кращі твори цього польського композитора.  

  Ірена Карпа — українська письменниця, співачка та телеведуча. Автор понад 10-ти книг, блоґерка, соліст групи «Qarpa». Була ведучою на каналах ICTV, MTV Ukraine, Інтер, Новий канал. Напередодні концерту у Львові публікуємо львівську розмову з непередбачуваною Карпою про її любов до рослин, кольорів, меблів та краси.     Маркіян Прохасько: Ви вмієте ходити по рейках?  

Цього року світова музична громадськість відзначає знаменний ювілей – 200 років від дня народження італійського композитора Джузеппе Верді (1813-1901). Ще за життя митця його опери здобули надзвичайну популярність серед шанувальників музичного мистецтва. І в наші дні твори Верді входять в постійний репертуар оперних театрів. Музично-сценічні твори композитора відзначаються мелодичним багатством, драматизмом і продуманістю сценічної дії, але головне –  почуттями, які в усі часи співзвучні слухачам.

  Гортаючи «П’ятикнижжя» Грицька Чубая, видане «Видавництвом Старого Лева» (Львів, 2013), я зауважив деякі перестановки. Найсуттєвіша з них, порівняно з попередніми виданнями (1990, 1998 і 2001), – розташування поеми «Говорити, мовчати і говорити знову» після віршів, згрупованих у розділі «Поза П’ятикнижжям».