Невже писання – дар стосування, пристосовування до дійсності? Так хочеться пристосуватися, але що тоді зі мною буде? Що буде з тими, які в дійсності не знають дійсності? Вона така розкудлана. Жодного тобі гребінця, щоб розгладити. Поети беруться, розпачливо ліплять із кудлів зачіску, яка їх поночі переслідує. Щось не виходить більше.