Письменниця і перекладачка Дзвінка Матіяш у своїй новій книжці «День сніговика» оповідає про суспільство, яким керує страх і шепелявий тиран. Про суспільство, в якому інакодумців «знешкоджують» у центрі роботи з психікою. У якому бояться снігу, сміху, радості, в якому немає місця любові і серцю – цінується тільки інтелект та технічний прогрес. Казка-антиутопія адресована насамперед підліткам, однак дорослі читачі знайдуть у ній чимало  паралелей із сучасними подіями в Україні. І також змушені будуть замислитися над власним життям.  

«Важливо правильно розставляти акценти і знаходити позитиви навіть у найгірших  ситуаціях», — закликає політолог, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР), викладач Донецького національного університету Юрій Теміров*, якого запросили виступити на відкритому семінарі в УКУ «Україна – Росія: ретроспектива та моделювання майбутніх дій Кремля».

Один з найбільших стереотипів, що огортають постать Вячеслава Чорновола, стосується до його відданості ідеям федералізації України. Чорновіл справді був прибічником федералізму на ранньому етапі політичної діяльності. 1989 року він декларував, що Україна має бути «союзом земель». Наступного року став одним із засновників Галицької асамблеї — об'єднання депутатів обласних рад Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей, яке проголосило консолідацію зусиль на противагу радянському центру.  

Напевно, я не є першим, висловлюючи думку про те, що в кожній події і кожній окремій деталі нашого сьогоднішнього життя, як у краплині води, відображена уся суть й усі типові ознаки та особливості нашого суспільства загалом. Здавалося б – про що більше, окрім якихось чисто мистецьких вражень і відчуттів, які начебто далекі від «серйозніших» проблем сьогодення, може нам сказати-засвідчити звичайний ще один концерт у філармонії чи ще одна вистава в оперному театрі? Насправді ж усе тут дуже пов'язане і підпорядковане тій самій залізній логіці «причин і наслідків».

(за мемуарами та матеріалами поліції та львівської преси початку ХХ століття)   Продовження, початок – "Таємниці львівського дна", частини I, II та III.   IV   Якщо ми опинимося у Львові початку ХХ сторіччя й забредемо на Левову вулицю, то обов’язково натрапимо на одне з тих леговищ, яке приманює аматорів дешевих любощів.  

    «Я не знаю, что это, это не ко мне!..»   Схоже, кожна наступна постановка оновленого театру Лесі Українки вимагатиме все більше слів, коментарів та обговорень. І недарма: якщо вже починаєш викликати у глядачів інтелектуальні імпульси, варто триматися заданої «партійної лінії».    

Європейські дороги — предмет заздрості українських водіїв, які завжди відчували колосальну різницю між якістю покриття автошляхів у нас і навіть у сусідній Польщі, яка ще донедавна мала не такі вже й добрі дороги порівняно зі своїми західними сусідами. Що вже казати про тепер, коли поляки стали доганяти у цьому сенсі решту Європи?! Нещодавно вони відкрили нову ділянку дороги, що є частиною европейської траси А-4. Відтепер з українського кордону до Кракова можна доїхати за три години.

  17 грудня на 66-му році життя не стало одного із найвидатніших українських поетів – Олега Лишеги. Причина – гостра вірусна пневмонія. Відійшов тихо та несподівано, зупинившись на півслові. За хвилину до смерті усміхався та говорив із лікарем. Друзі кажуть, що передавав записки із реанімації, в яких писав, що скоро повернеться.    Фото: Олександр Ласкін.  

Відомий львівський мистецтвознавець, історик, урбаніст, реставратор Володимир Вуйцик народився 80 років тому – 19 грудня 1934 року.   "Володимир Степанович розшукував документальні та іконографічні матеріали, і це стало головною працею його життя. Багаторічна архівна праця зробила В.Вуйцика справжнім знавцем у питаннях мистецьких памяток Львівського регіону, історії мистецтва", – згадував історик мистецтва Володимир Александрович ¹.  

Трудно було би … перечислити все те, що митрополит Шептицький зробив, чого доконав для української образотворчости… На першому місці, мов нерукотворний монумент, видний для всіх часів і всіх грядущих поколінь, це – Національний Музей. Поминаючи матеріальну цінність його колекції, слід підкреслити моральну, виховну і співтворчу увагу в рівній мірі для пізнання нашої культури, як основу для творення нових культурних цінностей. …                                                                                        Голубець М.  1930-і рр.