Моріс Панич. 7 історій та інші пʼєси ⁄ Моріс Панич [пер. з англ. Івана Кричфалушія]. ‒ Брустурів: Дискурсус, 2014. ‒ 316 с.   Це ні з чим незрівняна мука ‒ постійне почуття руйнації, коли твоє існування повністю втрачає для себе усілякий смисл. (Фрідріх Гельдерлін “Гіперіон”)   Кемп: Хіба життя настільки важливе, що варте стількох страждань, стількох принижень? (Моріс Панич “Спостерігач”)  

  Василь Вовкун встиг спробувати себе у багатьох творчих іпостасях – від актора і до міністра культури, та творчих формах – від театральних постановок до опер-ораторій та навіть інавгурації третього Президента України. З вересня 2014 року до цього довгого списку додалася посада художнього керівника Львівської національної опери. У розмові зі «Збручем» пан Василь розповідав про міфи і культуру, шароварщину та шляхи її подолання.    

125 років тому у Львові вперше відзначили День міжнародної солідарності трудівників. Львівські робітники 1890 року відсвяткували Першотравень уперше в Україні – спільно з пролетарями Європи й Америки. Тоді він проходив з вимогами 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати та загального виборчого права.   Чикаґо, 4 травня 1886 року    

Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) надав роз'яснення щодо пєяти питань тесту з української мови та літератури, які спричинили масове обурення абітурієнтів й загалом, як пишуть з Центру, «неґативний суспільний резонанс».  Роз'яснення дуже детальні й засвідчують, що в укладачів була своя, доволі струнка логіка, яка передбачала визначити ріве

Від початку створення Національний музей у Львові з року в рік поповнювався новими надбаннями. Без сумніву, найбільш щедрим меценатом в історії установи був її засновник – митрополит Андрей. Гасло Митрополита, процитоване Іларіоном Свєнціцьким 1911 року в одному з популярних видань: «Усі гроші на збирання, бо тепер сама крайня пора!... Старовина з дня на день нищиться!...», – стало девізом дирекції та працівників Національного музею.  

​ (Продовження "Літературної історії Львова. Пунктирний курс")   2. Розвиток нової літератури.     Виникнення нової української літератури у Львові пов’язане з гуртком «Руська трійця», який діяв у 1833–1837 роках у Львівській духовній семінарії.  

Не буде правдою, що я понад усіх люблю гуцулів. Але те, що то цікаві люди, факт. Колись мені довелось читати щоденник невідомого етнографа, сторінки якого по великій пожежі підібрав під порогом своєї домівки мій давній приятель. В самому центрі міста. Декотрі листки геть були обгорілі, а декотрі можна було добре прочитати. Оце він закликав мене до себе, і ми читали розповіді якогось там вуйка, як і коли треба перший камінь на хату закласти, в який бік мають дивитися вікна, і як узагалі той бік вибрати?

  Минає вже вічність від того часу, коли ми зійшлися втрьох і було вимовлене фатальне й сакральне, універсальне і карнавальне — Бу-Ба-Бу...  Ю. Андрухович, Аве, «Крайслер»!, 1993.  

Наприкінці зими театри Львова тішили глядачів прем’єрами – різноманіття тем, форм та естетик мало б задовільнити усі смаки публіки. У Львівському академічному театрі ім. Леся Курбаса історію про всесильну життєствердну материнську любов представив Роман Валько у виставі «Memento vivere» (лат. «Пам'ятай, що живеш» – ред.). Найсвятіша любов, безмежна опіка, гідність, мудрість та  сила – так втілює образ Матері у виставі Тетяна Каспрук. Натомість її Мати із «Лісової пісні» – сварлива й приземлена. І в кожній виставі актриса оригінальна та щира.

У Тернополі – 4-й фестиваль електронної експериментальної музики та медіамистецтва «Гамселить». За чотири роки проект вийшов за межі містечкової події, став міжнародним і вже не обмежується лише музикою. Цього року організатори залучають й українських медіа художників. Події відбуваються у найрізноманітніших локаціях міста – від совкового клубу, сучасної галереї мистецтв до підземелля замку.