Нове покоління авторів, котре за дивною українською традицією мусить іменуватися за роком навіть не випуску, а потрапляння в літературу, величають двітисячідесятниками. І це засадничо інші люди.

  Див. «Національний музей у Львові: Незважаючи на...»    

  Моральність — чеснота, якої серед розмаїття клерків та держслужбовців помітно бракує. Зрештою, не лише серед них, і з тим таки треба щось робити. Український католицький університет, до прикладу, зайшов до проблеми зі свого боку і взявся до просвітництва. Йдеться про публічний експеримент кафедри філософії УКУ, що полягає в читанні циклу відкритих академічних лекцій «Етика сучасності: ключові аспекти».  

Якось у часи студентської молодості мені пощастило потрапити до дуже поважного музею у культурній столиці тодішньої моєї «нєобьятной Родіни». Потепління у міжнародних відносинах, що з об’єктивних причин приходили усе частіше, відкривали деякі можливості культурних контактів з Заходом. Здебільшого цим могли скористатися лише жителі двох головних міст Союзу – Москви і Ленінграда.

Як донецький «Жук» став львівським «вівісектором»   Фото з вистави «Personal Jesus»  

 

  а в селі суботові і далі скорбота світ застряг на п'ятниці – не видно суботи дим застлав нам пагорби і дніпро і кручі і сховав у пазусі ціле плем'я суче і вмирають янголи вбиті хижим птахом все що правди прагнуло посипалось прахом заголились нерви оголились суті перервались ниті утекло майбутнє лиш війна й молитва нам тепер робота переб'ється битва святиться субота. Юрій Іздрик  

Лев Скоп — відомий художник з Галичини, який прожив на київському Майдані Незалежності майже всі дні Революції гідності. Учасник та автор ідеї багатьох мистецьких акцій на Майдані — від оформлення каркасу ялинки до розпису майданівських щитів. Та чи не найбільш відомими є його майданівські ікони. Художник малював їх на центральній площі Києва і відразу дарував тим, хто разом з ним творив Революцію гідності.    

Львівський Євромайдан. Початки   «Ви придурки. Почекайте дві хвилини – я тільки взуюсь». Про що ми думали тоді? Та ні про що не думали. Ми просто робили свою революцію. «Рушійна сила протесту»,«нове покоління, яке змінить Україну»,«бойові хіпстери», «діти революції», «сопляки» – та як нас тільки не називали. Одне інтернет-видання навіть назвало «львів’янами року» тих, хто першими вийшов на львівський майдан. Яка іронія! Серед нас не було жодного львів’янина.  

І. Домініканська традиція   Сторінка рукопису Мартина Ґруневеґа. План домініканського монастиря з поясненнями   1