В епоху надшвидкого часу, з його культом «вічної молодості», питання старості, немічності, самотності і смерті в публічному дискурсі відсунуте за межі суспільного дискурсу. Про «таке» воліють мовчати, або говорити притишуючи голос. Однак старість, як фізіологічний процес, неминуча майже в кожному життєвому сценарії. Старість, як час підсумків, осмислення життя і розуміння, що більшість життєвої енергії уже вичерпано.