У суті це ― наратив російської пропаганди. Причому ще дошкульнішої, бо ці речі проговорює в українському творі українська героїня.

Це був любовний трикутник: Буцманюк, Сосенко та його дружина Михайлина. Розрішити ситуацію допоміг сам митрополит Андрей.

В уяві більшості українців переважає навіть не ліва теорія, а радянська практика – цей збочений образ комуністичної держави, яким був СРСР. Ми досі не перейняли «західні цінності» — ініціативність та, передусім, відповідальність.  

Донедавна політика диктувала умови шоу-бізнесу. Тепер шоу-бізнес диктує свої правила політиці. Форма починає домінувати над змістом.

Люди мають сумніви, що справді все суспільство можна зробити правильним. Ні, не це наша мета. Мета – сформувати критичну масу, отой гострячок, який ламає лід.

Мова є посередником між нашою свідомістю, нашим власним досвідом та світом. Але який це посередник: прозорий чи заангажований?

Митець першим в Галичині наважився на сюжетний вітраж у сакральній архітектурі. Це було не просто прогресивним, а навіть революційним кроком

 Треба цінувати можливість говорити вільно про все, адже якщо ви приєднаєтеся до західного світу, то це довго не триватиме. Варто наговоритися між двома довгими періодами мовчання.

Популізм — це не ідеологія, а те, що її підкошує, роблячи або креативнішою, або підмиваючи її основу.

Тільки виконавши всі вимоги цієї нової редакції, зможемо далі рухатись у бік мрії – досконалого «Правопису».