Бажання заглушити враження від постійного «свята смерті й ран» та відчай від усвідомлення, що кожен день може бути останнім, є лише верхнім, найбільш видимим «поверхом»
13-14 січня на сцені Стрих Національного театру імені Марії Заньковецької – прем’єра вистави «Неіснуючі» режисерки Вероніки Літкевич за п’єсою Наталки Ворожбит, що вперше поставлена на українській сцені.
Січень у музеях Соломії Крушельницької і Станіслава Людкевича минатиме під знаком Різдвяної традиції, камерного музикування. а також відзначення уродин Людкевича, що відкриє постать композитора в ширшому культурному контексті.
Різдвяна пісня, в якій переплелися різдвяні мотиви та реальність протистояння сильнішому противникові в екзистенційній війні, – те, що об’єднує з пів десятка текстів повстанських колядок.
4 січня 2026 року о 12:00 у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса відбудеться публічне обговорення-дискусія «Межі дозволеного: художні засоби сучасного театру в умовах війни».
2025 рік видався насиченим для театру, втім не менш насиченими є плани на наступний рік: поновлення в репертуарі опер «Набукко» Дж. Верді та балету «Кармен» Ж. Бізе, премʼєра нової постановки опери «Фауст» Ш. Гуно, книжкові видання про історію театру та чимало іншого.
Ідіому, винесену в заголовок, співвітчизники вважають суто українською. Виявилося – ні, європейці з американцями також частково впали в анабіоз. Огляд подій тижня.
У «Видавництві Старого Лева» вийшли друком вибрані вірші поета, прозаїка, есеїста і співзасновника Нью-Йоркської групи Юрія Тарнавського, «Traje de luces» — остання книжка, над якою автор встиг попрацювати за життя.
