Тарас Прохасько

Започатковані у страшні часи любові наперед стирають бюрократичне запевнення про те, що тільки смерть розлучить нас. А нормальні часи завжди доволі страшні
14.09.23 | | Дискурси
Ціле своє життя думаємо про якусь винятковість. Думаємо про Творця як про того, хто має робити добре нам, як ми то собі уявляємо
07.09.23 | | Дискурси
Школа на то є школою, аби чогось навчити. Невдовзі я вже знав, що дорослі дурніші, ніж здається дітям
31.08.23 | | Дискурси
Незалежність, як і щастя, – це не константа, а шлях. Обіцяного кінця історії не буде, і кожному доведеться уміщатися у нестримну історію
24.08.23 | | Дискурси
Не дуже кого є брати на службу. А тих, кого закликали, треба сокотити. Серед них можуть бути настільки добрі вояки, що ледве терплять того всього, що над ними...
17.08.23 | | Дискурси
У певний час він побачив найстрашніше – як людяно виглядає диявол. Тож малював його лики, немов рисувальник з інтерполу.
10.08.23 | | Дискурси
Яка то важкота бути людиною. Носиш зі собою якийсь страшенно помічний тягар, який називається пам'яттю, уявою, мовою.
27.07.23 | | Дискурси
Розхитували імперію у доступний для кожного спосіб. І не могли повірити, як вже друга річниця незалежності стала реальним святом для тих, які жодної боротьби навіть не зауважили
20.07.23 | | Дискурси
А зараз розійдеться, щоби за мить возз'єднатися з усім трішки зміненим. Бути у самості, бути відірваним від іншого йому не вдасться. Бо це не має для всього жодного сенсу
13.07.23 | | Дискурси
Ні чекіст, ні вор любові не потребує. Пощо любов тих, кого зневажаєш. Треба, щоби боялися. Від цього тільки орган оживає.
06.07.23 | | Дискурси