Мабуть, кожен народ відчуває тугу за територіями, які відійшли до сусідів. Поляки тужать за Львовом, румуни за Буковиною і Бесарабією, угорці й чехи за Закарпаттям.   За чим тужать українці? За Лемковиною? Холмщиною? Перемишлем і Сяноком? За Кубанню і Зеленим Клином уже ніхто не тужить. Русифіковані українці з тих теренів воюють проти нас у путінській армії.  

  Мовознавець Юрій Шевчук та письменник Юрій Винничук розмовляли у львівській книгарні «Є» про актуальну мовну ситуацію в Україні.     Юрій Шевчук*:  

  1992 рік.   — Може, б ти нарешті роздягнулася?   — Для чого?   — Можеш не роздягатися.   — Що ти маєш на увазі?   — Вже нічого.   — Ти хочеш сексу?   — Всі хочуть сексу.   — Я запитала тебе.   — Хочу.   — І ти увесь цей час дивився на мене, як на сексуальний об’єкт?   — Чудовий сексуальний об’єкт.  

(закінчення)     Та частина львівської богеми, до якої належав я, рідко перепліталася з членами творчих спілок. Винятками були вечори у Клубі творчої молоді (КТМ), де різні початківці читали свою базгранину, а я, як автор кількох десятків критичних статей, у яких громив графоманів, виступав там критиком. І одного разу роздовбав рукописну збірку віршів Василя Куйбіди, чого він мені ніколи не забув.  

  Після війни поняття «богема» щезло, натомість з’явилася «творча інтелігенція», що звучало дещо по-дебільному. Відповідно й з’явився у Львові Клуб творчої молоді на запліччі теперішнього готелю «Опера».  

  До війни Львів мав свою богему, дуже чітко структуровану і неймовірно цікаву. Її захопливе життя і її кнайпи описали Петро Карманський, Остап Тарнавський, Роман Купчинський, Едвард Козак. Францішек Яворський, Мар’ян Тировіч, Анджей Хцюк, Станіслав Лям, Юзеф Майєн та багато інших. Усі їхні свідчення я зібрав був у «Кнайпах Львова».  

  Епоха була дрімуча, але припадала на мою молодість, і згадувати про неї без ностальгії неможливо. Правда, ця ностальгія не стосується комуністичного режиму і способу виживання у тому режимі, а більше веселого байдикування, нічогонероблення, водіння кози від кнайпи до кнайпи і безконечних закохувань.  

  Вечорами у центрі Львова кипить бурхливе життя. Вуличні музиканти, бездарні й талановиті, нудні й запальні, дівчата з бандурами, дядько з глиняними свищиками, купи туристів, різні мови... Море звуків. Море емоцій.   Центр переповнений, навіть по закінченні джазового фестивалю. І у всіх кнайпах людно. Львів гуляє.  

 

    Обіцяє презентувати його на книжковому Форумі у вересні; це не є продовження "Аптекаря".     Про це Юрій Винничук повідомив у FB, відразу як закінчився його місячний бан за "голу цитату без жодного мого коментаря з русскава паета Д. Самойлова":