Це був театр, в який манило магією юнацької енергії. Володя Кучинський почав творити театр, який його влаштовував як спосіб існування, пізнання і служіння.

Вистава запрошує увійти у позачасову художню дійсність міфу, що втілюється сучасними засобами театру, який виростає з античності: тут крізь голос, рух та музику стають видимими незримі конфлікти душі.

Якщо буде ідеологічне рішення, тема розкриється, тоді актор виглядає дуже інтелектуально і круто.  Мені подобається, коли театр використовуєш для духовного зростання, а не для амбіцій. Є ще, звісно, певні моменти акторського існування, — все це в комплексі робить дуже світлий театр.

Костюмами вона програє виставу так, що саме з костюму народжується образ, – актору залишається передати його внутрішній ритм.

 

Наприкінці зими театри Львова тішили глядачів прем’єрами – різноманіття тем, форм та естетик мало б задовільнити усі смаки публіки. У Львівському академічному театрі ім. Леся Курбаса історію про всесильну життєствердну материнську любов представив Роман Валько у виставі «Memento vivere» (лат. «Пам'ятай, що живеш» – ред.). Найсвятіша любов, безмежна опіка, гідність, мудрість та  сила – так втілює образ Матері у виставі Тетяна Каспрук. Натомість її Мати із «Лісової пісні» – сварлива й приземлена. І в кожній виставі актриса оригінальна та щира.

  Володимир Кучинський – режисер, засновник та художній керівник Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса, лауреат низки національних та міжнародних літературно-мистецьких премій. У театрі Курбаса здійснив понад двадцять постановок. Викладав у театральних школах США та Польщі, зараз веде акторський та режисерський курси при Львівському національному університеті ім. Івана Франка. З Володимиром Кучинським ми говорили про особливості улюблених авторів, важливість перекладу та потребу нової драматургії в Україні.