Виставка Jam Factory Art Center звертається до пережиття травматичного досвіду війни, однак не на рівні емоційного залучення, а виштовхуючи глядача поза межі стереотипного сприйняття у простір критичного та раціонального осмислення.
Складна метафорична мова кольорових офортів Романа Романишина вимагає інтелектуального залучення реципієнта, але й водночас резонує із неусвідомленими почуваннями глядача, поєднуючи атрибути структурного і фантазійного мислення.
Спрямовуючи потік енергії всередину себе, Анатоль Степаненко виносив на береги свідомості архаїчні знаки послань і крізь різні медіа — малярство, графіку, колаж, фото, кіно — випробовував буття творчістю.
Вистава запрошує увійти у позачасову художню дійсність міфу, що втілюється сучасними засобами театру, який виростає з античності: тут крізь голос, рух та музику стають видимими незримі конфлікти душі.
