Сумні думки про українсько-польське примирення, що лельом-полельом стало вимогою покаятися

Орест ДРУЛЬ у “Галицькому лекторії” – про загрозу різного розуміння українськості в Галичині та решті України.

  нарешті ми здобули свободу слова публічне заперечення цього здобутку карається ув'язненням (Михайло Зарічний)   Закон України суворо застерігає про відповідальність за порушення законодавства про статус борців за незалежність України у XX столітті:  

  Я чекав цього речення — може, не в такій формі, але власне такого змісту: "українські росіяни, які стають основою творення нової Росії, а потім солідарного з нею повоєнного існування України — тут є перспектива позитивного співіснування україномовних та російськомовних громадян в Україні".  

На початку засідання філологічної секції НТШ 18 березня 1904 року Іван Франко повідомив, що секретар секції Михайло Павлик зрезиґнував зі свого секретарства, а тому протоколюватиме засідання він сам. Таким чином у нас лишилися чотири протоколи, писаних рукою Франка: від 18 березня, 26 травня, 15 липня та 18 листопада 1904 року.    

 

  Парадокс демократичної революції полягає в тому, що її робить активна меншість для того, щоб забезпечити волевиявлення пасивної більшості. І велика рідкість, коли це реалізоване демократичне волевиявлення відповідатиме інтенціям революціонерів.  

​   Вкурвлює мене факт — не знаю як вас, а мене таки вкурвлює, — що за чинними правилами правопису я мав би почати це речення словом "укурвлює". Не чув я — не знаю як ви, а я таки не чув — слова "укурвити", але якби здавав ЗНО, то volens nolens мусив би його писати.  

    Франкове оповідання „Гава“ якось не тішиться увагою нащадків. Даремно. Воно на простих прикладах прекрасно ілюструє дію ринкових механізмів: і шумпетерівського монопольного прибутку від інновацій та його розсмоктування під дією конкуренції, і ресурсного виснаження як ілюстрацію олсонівської трагедії спільного, і банальну взаємну користь від посередництва. І, зрештою, принцип win-win, коли від співпраці виграють всі сторони.  

  Ідея цього дослідження в мене з’явилась — страшно сказати — 28 років тому, коли готував для самвидавчого «Євшан-зілля» добірку купюр в 50-томнику Франка. Сухі Франкові цитати вилученого з його праць тексту без жодних коментарів чітко вказували, чим страшний він був для тодішнього режиму.