​   Вкурвлює мене факт — не знаю як вас, а мене таки вкурвлює, — що за чинними правилами правопису я мав би почати це речення словом "укурвлює". Не чув я — не знаю як ви, а я таки не чув — слова "укурвити", але якби здавав ЗНО, то volens nolens мусив би його писати.  

    Франкове оповідання „Гава“ якось не тішиться увагою нащадків. Даремно. Воно на простих прикладах прекрасно ілюструє дію ринкових механізмів: і шумпетерівського монопольного прибутку від інновацій та його розсмоктування під дією конкуренції, і ресурсного виснаження як ілюстрацію олсонівської трагедії спільного, і банальну взаємну користь від посередництва. І, зрештою, принцип win-win, коли від співпраці виграють всі сторони.  

  Ідея цього дослідження в мене з’явилась — страшно сказати — 28 років тому, коли готував для самвидавчого «Євшан-зілля» добірку купюр в 50-томнику Франка. Сухі Франкові цитати вилученого з його праць тексту без жодних коментарів чітко вказували, чим страшний він був для тодішнього режиму.  

​   Цьогорічними кавалерами ордену капітули незалежного культурологічного журналу «Ї» «За інтелектуальну відвагу» стали Богуміла Бердиховська і Сергій Дацюк. Вручення відбулося на щорічній церемонії «Межа року», де і прозвучав оцей відчит. На прохання реальних і евентуальних, але що цю можність не зреалізували, слухачів публікуємо його письмово.  P.S. Якщо хто забув значення якого зустрітого слова, то, навівши на нього мишку, можна собі пригадати.

  Почну здалеку.   "І не введи нас во іскушеніє..."  

  Віддавна (признаюсь, не без помочі Франка) зрозумів второпність іншомовних слів до означування абстрактних понять – згущень чистої думки – означування без жодної побутової асоціації, яка б псувала своїм втручанням хрустку семантику умоглядної категорії.  

Виборчий процес триває, попри зростання ризиків, пов’язаних із агресією Російської Федерації. В Україні укомплектовано всі 213 окружні виборчі комісії, вони вже приступили до роботи. Незаповненими залишилися ОВК у Криму: виборці, котрі наважаться здійснити волевиявлення, муситимуть виїхати голосувати на материкову Україну.  

Революція гідності. У цих словах вся квінтесенція тої туги за Європою, що підняла Україну, туги за людською гідністю, поняттям інтуїтивно цілком зрозумілим. Проблеми – як, зрештою, з кожним почуттям – зачинаються при спробі проговорити цю інтуїцію. Але спробую.

Про леґальний сецесійний канал для реалізації сепараційних інтенцій законопослушного громадянина, інформаційну аутизацію і про те, коли зачинати дискусію, чи потрібен Україні Донбас, тобто дискусію про сутність країни України.

​​​   «Хто я такий, щоб його судити?» – сказав Франціск. Папа Римський, якщо хто не знає.