23 листопада – чергові роковини Ярослави Музики. Попри велич цієї постаті в нашому мистецтві, ґрунтовних публікацій про неї досі бракувало. Втім, 19 травня ц. р. у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького презентували новий альбом, присвячений Ярославі Музиці й упорядкований мистецтвознавчинею Євстахією Шимчук.  

  Весна 1932-го. Львівські мистецькі кола щиро заінтриговані опублікованими у «Ділі» анонсами про вихід нового українського мистецького часопису. Спершу його поява анонсувалася на березень, згодом на початок квітня, і врешті, попри іронічні закиди скептиків, диво таки сталося – наприкінці квітня галицький медіа-ринок поповнився фаховим ілюстрованим журналом «Мистецтво».  

  85 років тому, у вересні-жовтні 1931 року, у стінах Національного музею у Львові тривала подія, яка започаткувала діяльність організації, що протягом 8 років була визначальником мистецького життя не лише Галичини, але й усієї України. Асоціацію Незалежних Українських Мистців (АНУМ, 1931-1939) вважаємо одним із найпотужніших мистецьких об`єднань ХХ століття, надзвичайно плідною організацією молодих українських художників, творчі досягнення яких увійшли в історію не лише національної, але й світової культури.   

  Цього жовтня минає 90 років, як у Львові побачив світ журнал «Українське Мистецтво» – один із перших українських фахових мистецьких часописів.   Історія появи цього періодичного видання чудово ілюструє, як навіть у непростих громадсько-культурних реаліях – завдяки наполегливості та незламному оптимізму лише однієї людини – можна реалізувати такий коштовний, як за мірками того часу, пресовий проект.  

  Враження з вистави творів Труша, Новаківського, Ковжуна й Холодного.   Ще свіжа память про тих чотирьох. Ось вони ще живі перед нашими очима, а їх творчість ще не підведена білянсовою рискою, що передає їхню духову спадщину історії.  

  Відкрита в минулу неділю вистава чотирьох мистців дала кожному відвідувачеві чимало матеріялу для вражінь і міркувань. Новаківський, Холодний, Труш, Ковжун — кожний з них завдячує дещо Львову, хоч багато більше Львів завдячує їм. Письменник може легше добувати зі своєї уяви теми, ніж маляр, який потребує більше реальних предметів, щоб міг їх відтворювати на полотні.  

  З приводу вистави О. Новаківського, П. Холодного, І. Труша і П. Ковжуна   Від сьогодні матимемо нагоду оглядати твори чотирьох мистців, яких праця тісно зв'язана зі Львовом. Оригінальна це думка об'єднати одною виставою мистців різних один від одного світоглядом, темпераментом, мистецькими засобами, життєвими шляхами. Чи мріяли коли Новаківський, Холодний, Труш і Ковжун, що матимуть спільну виставу? Кожний з них потребував усіх заль для себе; те, що вони хотіли нам показати, нікому не вміщалося в обмежених виставових стінах.  

Від Ред.: Отсю замітку приніс нам пок. Павло Ковжун до редакції у четвер 11. травня ц. р. і того самого дня ми її разом з ним прочитали. Таким робом це остання стаття передчасно помершого Мистця. Рукопис цієї статті передаємо приятелям Покійного з АНУМ для можливого використання її в посмертній моноґрафії П.Ковжуна, яку вони підготовляють.   Львів, 11. V. 1939.      

 

Пам'яти Павла Ковжуна   Ніколи вже Ви, Павле, не прийдете до "Діла" і не положите капелюха та палки на моїм столику. І ніколи вже я не буду на Вас за те сердитись, а Ви не всміхнетеся тим своїм страшенно милим усміхом і не скажете: "Вибачайте, я на смерть забув!"