Розказуєш, бувало, нашій Явдошці казку на ніч, а вона, розморена і напівсонна, бубонить собі під ніс “та-та-та”: “жили-були дід та баба і була в них курочка ряба” – “та-та-та”, себто “я знаю, саме так і було, ти все вірно кажеш”. Я тоді вибухала сміхом, чим будила бідну сонну дитину, а тепер читаю Сковороду і сама бубоню собі під ніс “та-та-та” – “ти все вірно пишеш, саме так воно і є”.   Сковорода:

 

  У минулому гітарист групи «Мертвий півень» та співзасновник «Видавництва Старого Лева» Юрій Чопик повертається у гру і створює нове видавництво «Терра Інкоґніта» — у спілці з Яриною Винницькою (перекладачка, журналіст, блогер, автор проекту Ковчег «Україна» та Скриня.Речі Сили).    

 

  Кожен день Страсного тижня – як окрема глава із книги “Who wants to live forever”. Це тиждень, коли небесне і мирське як ніколи тісно переплетені. Треба бити поклони і збивати яєчні білки, відвідати Єрусалимську утреню і Краківський базар. Треба встигнути оновити душу і справити обновку.   Страсний Понеділок  

​   Великі люди тому і великі, що стають частиною тебе самого. Розростаються, виходять за межі контурних карт власного життя, опиняються у твоїй біографії і стають повноцінними членами твоєї родини. Бо родиною, на моє глибоке переконання, нас робить не так кров, як дух, себто спільні цінності і спільні переживання – такі, щоб мороз по шкірі.  

  “На початку було слово і слово було Богом”. Тому у битві за мову важливо заслухати не тільки історичні/геополітичні аргументи, але й роздивитись мову з боку лінгвістики і містики. Раз ми допускаємо думку, що все-таки свідомість визначає буття, а не навпаки, тоді що буде, якщо це визначальне для нашого буття “слово” звучатиме не українською?  

Про різдвяні чудеса на виставці «Гуцульське Різдво» у Національному музеї ім. А. Шептицького    

  Свято наближається, а відчуття свята немає… Десь глибоко у надрах мого тіла зламалася кнопка, що запускає святкове нервове збудження. Тіло стало резистентним до великих доз святкової мішури. Мене більше не беруть новорічні вітрини і різдвяні базари. І «нова радість» чомусь більше не стає. Свято наближається, а відчуття свята немає…