Десь у травні в facebook’у виринув інтригуючий анонс: Юрко Чопик, музикант, у минулому – співзасновник Видавництва Старого Лева, тепер – бізнесмен, та Ярина Винницька, журналістка і перекладачка, чия «Скриня. Речі Сили» торік зібрала чимало захоплених відгуків, разом починають спільний проект – видавництво езотеричної літератури. Літературна спільнота здивувалася, привітала «новеньких», а вже на Книжковому Арсеналі Terrа Incognita (а саме так назвалися засновники) презентувала свої перші видання. Чого читачам чекати далі, і що ховає у собі Terra Incognita, «Z» розпитав у Юрка і Ярини.
Є.Н.: Обидва засновники видавництва Terra Incognita не виглядали «людьми без діла»; щоправда, обидва також мали безпосередній стосунок до гуманітарної та книжкової сфери... Що спонукало вас до цього бізнес-рішення? Як давно розвивалася і росла ідея, і що стало спусковим гачком врешті-решт?
Юрій Чопик: Після виходу з «Видавництва Старого Лева» я кілька років займався іншим, некнижковим, бізнесом, але почав відчувати певну ностальгію за середовищем, у якому провів перед тим з десяток років. Люди творчих професій – письменники, художники, музиканти – ближчі мені за духом, тож захотілося знову повернутися.
До того ж, я віддавна захоплювався бізнесовою, мотиваційною та езотеричною літературою. Йдеться не про читання задля розваги; це книги, які справді допомогли мені у певні складні періоди життя змінити хід подій, вийти з кризових ситуацій, досягнути поставлених цілей. Ці книги – наймудріші порадники і найвірніші друзі. Деяких своїх знайомих мені навіть вдалося «підсадити» на подібну літературу; і я бачив, як ці книги трансформують їх – допомагають так, як допомагали мені.
Природним бажанням для мене було поділитися улюбленою літературою з якомога більшим числом людей. Тож наприкінці літа 2015 року мене раптом «накрила» ідея: я ж можу поєднати свою любов до цих книг з набутим раніше досвідом у видавничій сфері та власним підприємницьким азартом. Сумнівів не було – треба робити видавництво. Майже відразу придумалась і назва, і логотип. Коли згодом відчув, що потрібна допомога з пошуком іноземних правовласників та листуванням з ними, звернувся до своєї давньої знайомої – Ярини Винницької – як до авторитетної перекладачки з англійської (перед тим саме прочитав з великою насолодою її переклад «Їсти, молитися кохати» Елізабет Ґілберт). Коли Ярина почула мою пропозицію – аж зойкнула. Виявилось, що вона давно мріяла про таке власне видавництво. Тож вирішили далі діяти спільно, як партнери. Ми добре доповнюємо одне одного у важливих для цього бізнесу професійних навиках та психологічних якостях.
Ярина Винницька: Я взагалі по життю «ідеологічний фрілансер». Не уявляю, як можна працювати на когось, на замовлення, заради грошей, виконуючи роботу, яка тобі нецікава. Мене ніколи не мотивували гроші чи престиж професії. Моїм власним критерієм успішності (реалізованості) у житті завжди була лише кількість радості, з якою ти робиш свою роботу. І абсолютно неважливо – вариш ти смачнющий борщ для своєї родини чи конструюєш космічні ракети.
Найдраматичніша картина – це коли тобі 30+, а ти абсолютно нічим не гориш у житті, без жодної іскри пристрасті, ризику, ініціативи працюєш на «підліткових» роботах з мінімальним рівнем відповідальності, і тільки ниєш, яка погана країна.
«Сродний труд», який, за Сковородою, дарує «веселощі серця» – його неможливо придумати з голови, керуючись аналізом ринку, статистичними даними, бізнес-планами. Тому, цитуючи ще одного майбутнього автора нашого видавництва Карлоса Кастанеду: «всі шляхи ведуть в нікуди і найважливіше – чи є у вашого шляху серце?», фактором прийняття рішення для мене був винятково мій сердечний резонанс з тим, що запропонував Юрко.
Це єдина пропозиція співпраці, яку я прийняла у своєму житті. Наші з Юрком цінності виявились дуже співзвучними. Ми поділяли спільну пристрасть до такого виду діяльності і такого типу книг, готовність ризикнути і багато працювати. На той момент я мала досвід видання декількох власних перекладів і створення арт-буку «Скриня. Речі Сили», і тепер, зі стартом нашого видавництва, сміло можу заявити: створення нових книг – одне з найбільших задоволень на світі.
Є.Н.: «Видавництво НЕ-розумних книг» – це маркетинговий хід, чи ви справді вважаєте, що розуму пора відпочити, і настав час роботи для душі? У той час, коли всі посилено освоюють нові практичні навички – типу програмування і бізнес-менеджменту, ви пропонуєте своїм читачам звернутися до «розуму серця»…
Ярина Винницька: Ми справді вважаємо, що жити розумом дуже неефективно. Втім, не існує жодної конкуренції між розумом і не-розумом. Якраз навпаки – чим більше не-розуму, тим ефективніше працюватиме ваш розум, тим точнішою і креативнішою буде ваша діяльність у бізнес-менеджменті чи програмуванні. Тут йдеться радше про те, що 95% нашої розумової діяльності – мотлох. Це дуже непродуктивний режим функціонування свідомості, коли не ви контролюєте свої думки, а вони контролюють вас. Адже ви не здатні за власним бажанням зупинити постійне нав’язливе белькотіння у голові. Спробуйте. Ви приречені слухати старі саундтреки з учорашніх сварок, дитячих образ, еротичних флеш-беків. І це те, куди зливається весь ваш креативний потенціал. А навчитись зупиняти розум – це як із задушливої кімнати вийти на чисте гірське повітря. І там, у просторі не-розуму, можна віднайти такі потрібні вам творчі інсайти, новаторські рішення, точні рими – хто за чим прийшов, той те і отримає.
Юрій Чопик: Ярина, бажаючи уникнути дражливого для багатьох слова «езотерика», запропонувала охарактеризувати наш основний профіль як видавництво «розумних» чи «мудрих» книг. Але який же видавець назвав би свої книги нерозумними? Мені сподобалась парадоксальність цього визначення – так з’явилося «видавництво НЕ-розумних книг».
Йдеться не про цілковиту відмову від розуму чи інтелекту, а радше про пріоритет «розуму серця». Повинен бути баланс. Розум – прекрасний інструмент, якщо він служить людині, а не цілком і повністю володіє нею, адже тоді може завести у непролазні нетрі, безвихідь та депресію, спонукати гнатися за нав’язаними ззовні, не своїми цілями та цінностями. Якщо ж у людини добре налаштований і чутливий «сердечний компас» – він не дасть їй схибити з власного шляху, який у кожного абсолютно унікальний. Налаштувати цей компас і навчити користуватися ним якраз і допомагають наші книги.
Високий рівень інтелекту ніколи не був запорукою щастя і реалізованості людини. Історія ХХ століття – найбільш драматичного, сповненого воєн та страждань – продемонструвала, куди може завести людство розвинутий інтелект, відірваний від мудрості, якою є розум серця: до повної загибелі, нищення природного середовища існування.
Є.Н.: Психологія та мотиваційні книги – досить широка і прибуткова ніша світового книжкового ринку. В Україні до них щойно починають «доходити руки» окремих видавців (та й то лиш настільки, наскільки це вкладається у їхні тематичні лінійки). А от езотерика – це щось зовсім новеньке для українського видавничого бізнесу. Вважаєте, ще не всі, хто хотів, прочитали Ошо? Знаєте тих, хто чекав спеціально українського перекладу?
Юрій Чопик: Справді, зацікавлені в езотериці читачі уже мали змогу читати російські переклади виданих нами книг. Але це ті книги, які можна і треба перечитувати багато разів, щоразу віднаходячи нові змісти. Тому думаю, що такі україномовні любителі езотерики захочуть мати ці книги рідною мовою – тим більше, що якість перекладу та поліграфії наших книг значно вищі за російські відповідники. Ставимо собі за мету не лише заповнити прогалини кращою світовою езотеричною «класикою», але й відстежувати і видавати кращих сучасних авторів.
Переконаний, що потенційне коло наших читачів – це зовсім не адепти втаємничених знань чи герметичних релігійних общин. Ми працюємо на найширшу читацьку аудиторію. Знаю, що частина читачів орієнтується на пропозицію улюбленого видавництва, якому довіряє, тому на нас великою мірою лягає відповідальність за формування світогляду наших співгромадян. Також багато хто орієнтується на асортимент улюбленої книгарні – наприклад, «Книгарні Є», досі ж езотерична ніша у цій мережі була майже незаповнена, бо таких україномовних книжок просто не існувало.
Надзавдання для наших перекладачів – не лише адекватно передати зміст українською, але й розробити понятійний апарат для цієї сфери: віднайти українські слова на позначення певних езотеричних та філософських понять, надати відомим словам та визначенням нових значень чи змістових відтінків. Продовження гасла нашого видавництва: «Думай українською!». Настав уже час реалізувати своє право думати українською на всі теми, в тому числі бізнесові та езотеричні. Можливо, причина недорозвинутості нашого суспільства у багатьох сферах якраз у тому, що досі більшість українців не мали доступу (принаймні рідною мовою) до тих езотеричних «секретів», які допомагають людині стати творцем власної долі та щастя.
Ярина Винницька: Що стосується Ошо, нашим мотивом було радше підтримати українську мову (адже мова повноцінна тоді, коли вона є мовою як великого бізнесу, так і вуличних злодіїв, що творять власний, злодійський жаргон) і утвердити її на полі езотеричної літератури, яка досі була винятково російськомовною. Та виявилось, що Ошо – наш бестселер. Є багато охочих прочитати його українською, тим більше, у суперперекладі Ірини Шувалової, та ще й з примітками Марії Габлевич, і у твердій палітурці з чудовим дизайном. Усі мої російськомовні видання Ошо давно розсипались – м’яка обкладинка не витримала випробування часом. Ми сміливо можемо конкурувати з російськомовною езотеричною книжкою, адже гарантуємо якісний переклад і якісну поліграфію.
Є.Н.: Ви орієнтуєтеся не тільки на переклади, але заявляєте також про амбіції відкрити світові вітчизняних Вербера і Толле. Як плануєте їх шукати? Може, маєте вже якісь найближчі видавничі плани, які готові анонсувати?
Ярина Винницька: Гадаю, такі особистості, як Ошо чи Толле приходять у наш світ не надто часто. Треба мати велике видавниче щастя, аби зустріти і відкрити читачам нового автора такого рівня. Література такого штибу описує світ не проявлений – тобто такий, який не можна обміряти кількісно чи перевірити емпірично. Тому тут є велика небезпека шарлатанства, маніпуляцій зі сторони автора. Знову ж таки, твоє серце – твій єдиний індикатор правди. Вірю – не вірю, як у Станіславського.
Для мене Григорій Сковорода – езотеричний письменник. І Коцюбинський, і Стефаник, і Прохасько. А поети – всі без винятку – езотерики, що володіють таємними знаннями і магічним чином вміють помічати красу там, де інші бачать лиш сіру буденність. Тому у наших планах – видання ось таких українських «езотериків» і, можливо, це буде у форматі арт-буків.
Крім того, моє захоплення традиційною культурою також проявиться через наше видавництво. Адже для мене автентична культура – це народна духовна практика, а не просто декоративне мистецтво. Отже, попереду – багато несподіванок.
Юрій Чопик: Шукати авторів плануємо через активацію закону притягання (сміється). Уже за перші тижні після оприлюднення інформації про появу нашого видавництва маємо декілька пропозицій від вітчизняних езотеричних авторів. Знаємо, що є українські автори, які писали російською, і видавалися у російських видавництвах, оскільки українського ринку езотеричної літератури просто не існувало. Поки що зарано робити висновки, але ми переконані, що для появи такої вітчизняної літератури потрібно створити передумови, сформувати ринок, запустити процес – і саме цим ми зараз займаємося.
Маємо також і власних езотеричних класиків – вже згаданий Сковорода чи Олена Блаватська, треба тільки нагадати про це нашим співвітчизникам.
Є.Н.: Не секрет, що для більшості українських видавництв найболючіше місце – це розповсюдження книг. Чи маєте вже якісь ідеї і стратегії, як подолати розрив між вашими потенційними читачами та вашими книгами?
Юрій Чопик: Плануємо працювати з усіма основними книжковими магазинами, книжковими й універсальними мережами, інтернет-магазинами. На стадії розробки власний інтернет-магазин. Основна стратегія – ніколи не зупинятись, рухатись уперед. Маємо для цього достатньо енергії та азарту, та ще й повний арсенал езотеричних «секретів» (усміхається).
Ярина Винницька: З мого річного досвіду на «посаді» піарниці, смм-ниці, копірайтерки у проекті «Ковчег» і «Скриня. Речі Сили» можу стверджувати, що читачі реагують саме на сердечну енергію. Чим більше серця – тим більше лайків (усміхається). Сердечним бути вигідно. Але сердечність, як і щирість, неможливо симулювати, вдавати, застосовувати з корисливою метою. Тому наша основна стратегія – це щиро любити те, що робиш, і ділитися цією любов’ю з іншими.
Книга потребує індивідуального підходу. І мені здається, маркетинг за шаблоном взагалі перестав працювати. Потрібно шукати «живі», нешаблонні ідеї та підходи. А це – як намацувати, де найвідчутніше б’ється пульс. Шукати пульсацію життя – найефективніший спосіб віднайти себе, а заодно і свого читача.
Є.Н.: Щойно оголосивши про запуск, ви вже встигли з’явитися на Книжковому Арсеналі у Києві. Які враження від першого ярмарку? Хто ваші читачі? Які найцікавіші відгуки?
Юрій Чопик: Маємо таке відчуття, ніби нас уже давно чекали – як читачі, так і книгарі. Маємо купу приємних відгуків і замовлень та побажань щодо майбутніх книг. Усе це надихає і переконує: ми зайнялися дуже важливою і потрібною людям справою. Появу нашого видавництва вважаю добрим знаком і хорошою звісткою для всього українського суспільства.
Ярина Винницька: Так, ми заскочили в останній вагон, адже до останнього не були певні, чи встигнемо вчасно отримати книги з друку. Враження неймовірні. Книжковий Арсенал – це паралельна реальність і великий бродильний апарат, де через зустрічі і яскраві враження зароджуються нові проекти і нові візії.
Наші читачі – люди мислячі, зрілі (зрілість для мене – це не про паспортні дані, адже можна бути інфантильним у 40 і мудрим у 5), люди у пошуках сенсів, «самі собі психотерапевти», що проходять через життєві кризи. Відомий психіатр Стен Ґроф називає таких людей «голонавтами» – шукачами цілісності (від holos – «цілий»). Мені здається, з кожним днем таких людей більшає. Тому ми віримо, що у нашого видавництва – світле майбутнє.
09.06.2017