90 років тому з'явилась ця нищівна рецензія С.Смаль-Стоцького. Книга Ів.Огієнка часами перевидається, тому варто нагадати і про рецензію

    8 січня виповнилося 125 років від дня народження українського мовознавця-славіста, професора, доктора філології, політичного діяча, дипломата (зокрема, Надзвичайного Посла і Повноважного Міністра УНР в Берліні) Романа Степановича Смаль-Стоцького (1893–1969).  

 

18 серпня виповнюється 160 років від дня народження Омеляна Поповича (1856-1930) – українського письменника, педагога, публіциста, громадсько-політичного діяча Буковини, президента її української частини у 1918 році.    

  Мало про котрого з українських лінгвістів Zbruch згадує так часто, як про Степана Смаль-Стоцького. Як відомо, велетень української філології неповних 30 років був професором Чернівецького університету (був би і далі, якби не Перша світова). Минущого 2015 року виповнилося 130 років, відколи Ст. Смаль-Стоцький зайняв цю посаду.  

Дні народження видатного вченого-мовознавця, видавця, публіциста, редактора, педагога, організатора просвітницького руху, громадського та культурного діяча, дійсного члена НТШ Василя Сімовича збігаються з Шевченковими роковинами, а тому залишаються непомітними для широкого загалу.  

(В роковини смерти незабутнього проф. д-ра Степана Смаль Стоцького).   17. серпня минає рік, як відійшов від нас навіки проф. С. Смаль Стоцький, що все своє життя присвятив одній меті — відродженню української державности.  

Промова на ювилейнім Шевченковім сьвятї в Коломиї.   Девятнайцятий вік дав Україні великого поета, мученика за правду, славу і волю України, Тараса Шевченка.   Хлїборобська, кріпацька дитина, що якраз перед стома роками 1814 під найбіднїйшою стрілою прийшла на сьвіт Божий, своєю цікавостю, своїм талантом, своїми здібностями до малярства звертає повну увагу на себе і доводить до того, що при помочи добрих людий 1838 р. викуплений із панської неволї Тарас став вольним і може побирати науку малярства в Петербурській академії штук.  

Нациї завойованій оружно досить повстати з оружєм в руках, щоб визволитись. Се знають добре завойовники і тому, накладаючи кайдани на руки, накладають їx рівночасно й на духа. Тоді визволенє стаєть ся труднїйшою справою. Тодї й оружні повстаня не запевнюють правдивої волї. Вони й неможливі без попередних повстань духа.  

Статя надіслана.     Прошу Вас, Пане Редактор, дайте з ласки своєї притулок отсим словам, нехай, хоть пома­лу, розкриваєть ся уся правда, бо цего дуже по­трібно в часах, де багато людий прикладає рук, аби як найбільше закаламутити справу, що сама собою зовсім чиста і ясна. Я доси мовчав, мовчав як заклятий, поки лиш мене судили і мої особисті прикмети, бо суд наді мною, хоть треба-б було вислухати і мене, всетаки належить не до мене.