Геньо

Відхід Генріка Вуйца означає, що в нашому житті буде менше доброти, чесності і зичливості до інших. Геник був видатним діячем демократичної опозиції. Членом Клубу католицької інтелігенції [КІК], організатором допомоги репресованим з Урсуса після Червня ̓76, членом Комітету оборони робітників [КОР]. Пам'ятатимемо його як видатного діяча "Солідарності", в'язня воєнного стану, активіста підпільної "Солідарності", людини з великими заслугами для вільної Польщі.

Був дитиною села на Люблінщині і жертвою чисток на Замойщині. Був фізиком за освітою і громадським діячем, заангажованим в політику за пристрастю і покликанням.

Цей близький співпрацівник Яцека Куроня, Тадеуша Мазовецького та Броніслава Ґеремека був потім депутатом Сейму, віцеміністром рільництва і радником президента Броніслава Коморовського.

Все це мало що говорить про Геника – чудову, прекрасну, мудру і мужню людину. Був добрим і скромним – вже в КІК-у називали його "Пташком", тепло і пестливо. Був християнином не за духом радіомарійної ненависті, а за духом Івана Павла II і ксьондза Юзефа Тішнера, за духом Єжи Туровича, Тадеуша Мазовецького, а також – може найбільше – за духом о. Яна Зея.

Геник був демократом вселенської духовності. Від березня 1968 р. вразливий на всілякі форми антиінтелігентських і антисемітських фобій. Не терпів шовінізму, нетерпимості, атмосфери нападок і цькування. Різноманітність вважав багатством, а не за загрозою.

Захищав слабших. Я ніколи не забуду, як його тяжко побили, коли в квартирі Яцека Куроня пробував захистити Ґайку, дружину Яцека, і Мацека, його сина, від кулаків загону бойовиків, насланих убецько-партійною владою для розгону лекції Летючого університету. Однак ніколи не прагнув помсти – прагнув тільки правди. Рисою його характеру була мудрість без гніву.

Був редактором підпільного "Robotnika" і співтворцем вільних профспілок. Це природнім чином робило його дуже важливою людиною в русі "Солідарності".

Геник любив людей – розмовляти з ними, слухати їх і їм помагати. Робили це обоє – Геник і Людка Вуйцові.

Кожна зустріч з ними була як ковток свіжого повітря в атмосфері, насиченій підлістю і наклепом.

Нині Геник запевно був би серед тих, що підтримують демократичну опозицію на Білорусі. [...]

Шкода, що ми вже не почуємо голосу Геника.