Нині 75-ті уродини Адама Міхніка. Редактора, що має в собі щось від пророка зі Старого Заповіту, котрий у певний момент говорить владі та громадській опінії: "Не дозволяю!" 

Відійшов Генрік Вуєц, один з найяскравіших діячів підпільної «Солідарності». Ніколи не прагнув помсти – прагнув тільки правди. Рисою його характеру була мудрість без гніву

Жодна перемога не є остаточною, але і жодна поразка не є дефінітивною

Разом з Яном Ольшевським відходить видатна постать табору польської демократії.

Це один із двох найвидатніших американських політиків XX ст. Другим є Кіссінджер — каже Адам Міхнік.     — У віці 89 років помер Збіґнєв Бжезінський. Хто він для тебе?   — Багато хто мав його за ароґанта, котрий вивищувався. Це неправда. Тільки він мав низький поріг толерантності щодо глупоти. А коли вже його подолати, то був безпосереднім, сердечним, дотепним, доброзичливим.  

​   І   Мешканці Центральної Європи люблять анекдоти. Роками вони знаходили в них притулок: у світі жарту вони були не тільки вільними й суверенними серед поневолення й совєцького домінування. До всього, вони ще й сміялися.  

Поки Адам Міхнік підпалював цигарку біля театру, де зібрались посли, митці та інтелектуали на VII міжнародний фестиваль Бруно Шульца, він поміж іншим розповів, що його хвилює у суспільствах Польщі та України, і чому з історією треба бути пильними:  

«Путін – не Гітлер. Але до певного моменту і Гітлер ще не був Гітлером».    

  Алєксандр Герцен писав цареві Алєксандру II після кривавого придушення патріотичної демонстрації у Варшаві в 1861: "Ви стали звичайним вбивцем, вбивцем з-за рогу." Писав він і про "позбавлену совісті та безсоромну" російську пресу. Випадає нині повторити ці слова великого росіянина, керуючи їх Владіміру Путіну, як і великоросійським пропагандистам, які брешуть безперервно і нахабно.