У мене є для вас дві новини: хороша й погана. Хороша така, що восени в Україні не буде другої хвилі поширення коронавірусу. А погана полягає в тому, що в нас ще не закінчилася перша хвиля. І, судячи з усього, так і не закінчиться.
Чия в цьому провина – нашого слов’янського менталітету й безвідповідальності чи влади, перша особа якої вперто й на камери порушує карантин, – питання дискусійне. Швидше за все, обидва фактори вкупі плюс занедбаний стан нашої медицини. У підсумку вся країна вже п’ять місяців бореться з коронавірусом, але результат більше схожий на гасіння пожежі бензином: на осінь уряд готується до 2 тисяч заражених і 50 летальних випадків щодня.
Скидається на те, що ми не просто звикли до карантину, а декому він ще й неабияк припав до смаку. Зокрема владі всіх рівнів, яка розсмакувала й прокайфувала карантинні обмеження, з кожним новим днем нагулюючи апетит.
Пригадую, як навесні я ніяк не міг оформити довідку в податковій. Установу закрили на карантин, тож можна було лише підійти до вхідних дверей і вкинути свою заяву до імпровізованої скриньки. Результату ніхто не гарантував, а спитати було ні в кого. Здавалось би, економіка стала на паузу, тож у податківців мало з’явитися більше вільного часу, але поспішати на допомогу людям вони не збиралися – карантин дозволяв.
Ідентична ситуація з міськрадою, яка зачинила свої двері для відвідувачів і проводила прийом лише за попереднім записом. А під карантинний «шумок» Закарпатська ОДА взагалі встановила на вході турнікет – щоб надокучливі громадяни не лазили й не псували настрій вершителям доль наших. Карантин дозволив чиновникам ізолюватися від остогидлого народу, дав шанс слугам закритися подалі від своїх наймачів.
Та найбільше бенефітів від коронавірусу отримує найвища влада країни. Ще в березні здавалося, що пандемія може скосити рейтинги і паралізувати роботу державних інституцій, але дуже швидко з’ясувалося, що влада – теж вірус, який може мутувати залежно від обставин і кожну ситуацію обертати собі на користь.
Хтось ще пам’ятає, що на початку епідемії в Офісі Президента збирали бізнесменів і створювали антиковідний фонд? Куди пішли ці гроші, чи хтось за них прозвітував? Ясна річ, ці питання риторичні, як і резонне «Що й кому привезла «Мрія?» і чому її зустрічав Президент?»
Коронавірус дав владі змогу розпоряджатися бюджетом на власний розсуд, забираючи й перерозподіляючи мільярди. З державного фонду боротьби з COVID-19 лише 15% пішло власне на медицину. Решта – Авакову, Мінсоцполітики і на будівництво доріг. Це не налазить на голову, але з державного антиковідного фонду (66 мільярдів) більше як половину грошей (35 мільярдів) спрямовано саме на дороги. Це при тому, що з цього фонду досі не закупили жодного апарату ШВЛ!
Годі сподіватися, що нам хтось пояснить, який стосунок має будівництво доріг до медицини. Без відповіді залишиться і питання про те, що ж буде робити влада восени, коли коронавірус ударить з подвійною силою, а гроші на боротьбу з ним вже будуть закатані в асфальт. Перед місцевими виборами шматок нової дороги може принести більше голосів, ніж куплений лікарю захисний костюм.
Усе як у старому народному анекдоті: хто всрався? – невістка! Тільки її місце посів коронавірус. Бо й справді, якби коронавірусу не існувало, його варто було б вигадати. Зокрема нашій бездарній владі, яка кожну проблему тепер пояснює пандемією й карантином.
Економіка летить у піке не через те, що в нас непрофесійна влада і вже другий поспіль нікчемний уряд, а через карантин і коронавірус. Свої обіцянки Зеленський дуже хотів втілити в життя, але на заваді став коронавірус. Треба ще трішки почекати, ще раз проголосувати, а вже потім, коли коронавірус мине, – як заживем!
11.08.2020