21 липня у Центрі архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа» розпочнеться новий проєкт куратора артцентру «Я Галерея» Павла Гудімова, присвячений Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці, – «Лабіринти ЛКСФ».
Виставковий проєкт «Лабіринти ЛКСФ» є переможцем конкурсу «Фокус на культуру» і триватиме впродовж трьох місяців. «Лабіринти ЛКСФ» – це дослідження про окремих художників та їхній творчий доробок, діяльність Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, її вплив на мистецьке середовище.
Паралельна програма проєкту включає виставки в «Я Галерея Львів» та онлайн-лекторій. Виставка репрезентує художню кераміку, скло, монументальне мистецтво – увесь спектр виробництва за більш ніж 50-річну історію діяльності фабрики. Частиною проєкту є створення документального фільму про фабрику й укладання електронного каталогу виробів ЛКСФ (з подальшим регулярним його поповненням новими знахідками).
«Ми багато років вишукували та збирали всією Україною твори цієї фабрики та вивчали архіви й документи, які, можливо, ніхто і не мріяв побачити. Цей проєкт є доказом потужного мистецького явища, яке поступово зникало з пам’яті нашої культури», – розповів куратор виставки Павло Гудімов.
За його словами, виставка «Лабіринти ЛКСФ» – це спроба розібратись у ненаписаній історії Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики як особливого художнього підприємства другої половини ХХ ст.: «Ми прагнемо навести фокус на феномен тих художників, технологів і майстрів, які створювали монументальне і декоративне мистецтво в радянські часи, в умовах боротьби з формалізмом і монументальної пропаганди. Ми створюємо проєкт про митців, які сформували школу, нову традицію і феномен львівського дизайну, кераміки, скла і скульптури. Це дворічне дослідження лягає в основу виставки, веб-каталогу та інших онлайн і офлайн проявів, що дозволяє зрозуміти важливість і виразність теми».
Настінна тарілка ЛКСФ. Фото: auction.violity.com
Ініціатори виставки, яку зібрали звідусіль по частинках, зауважують, що ЛКСФ була особливою платформою для розвитку творчості в тиражній сувенірній продукції та виставкових авторських екземплярах, «базою, де зустрічалася радянська монументальна пропаганда пам'ятників і безмежна краса гутного скла, кераміки та інтер'єрних рішень». Своїм проєктом, кажуть, хочуть дати поштовх до зацікавлення й вивчення цього явища: «Цікаво почути думку локальних та іноземних спеціалістів, які вивчають і досліджують світову історію декоративного мистецтва і дизайну, щодо ЛКСФ. Вперше в історії під одним дахом виставки зустрілися всі напрями роботи фабрики. Ми чуємо пряму мову спогадів у документальному фільмі і дивимось фото- і кіноархіви, які допоможуть не заблукати в цьому лабіринті».
Франц Черняк, штоф із серії «Маски», 1970 р., гутне скло, ліплення. Продукція ЛКСФ. Фото: Роман Шишак/yagallery.com
Експозицію доповнюватимуть і змінюватимуть раз на місяць, що наближатиме глядача до динаміки фабричних процесів. За багатолітню історію фабрики пройшло чимало художників, кожен з яких по-своєму долучався до творення впізнаваного сьогодні стилю ЛКСФ. Серед них керамісти Зеновій Береза, Борис Горбалюк, Петро Маркович, Іван Малишко, Зеновій Флінта, скульптори Валентин Борисенко, Іван Севера, Яків Чайка, Іван Самотос, Дмитро Крвавич, Теодозія Бриж, склярі Мечислава Павловський, Андрій Бокотей.
20.07.2020Для довідки:
Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика – одне з великих художньо-промислових підприємств України, широко відоме у 60-80-х рр. минулого століття. На ній працювало чимало художників-керамістів, які створювали оригінальні ужитково-декоративні проєкти для серійного виробництва, що були популярними й мали попит в Україні та за її межами, а також ставали важливими об’єктами оформлення інтер’єрів громадських і приватних приміщень. Припинила діяльність у 1990-х роках.
Так зване декоративне мистецтво розвивалося під егідою народних традицій і промислів – тож тут стандарти були вільніші, ніж у живописі, графіці або скульптурі. Львівські керамісти активно експериментували. Хоча поряд із виконанням оригінальних творів працювали і над створенням зразків для серійного виробництва.
Продукцію фабрики реалізували через систему Художнього фонду УРСР і союзних республік, експортували в закордонні країни. Проте з часом фабрика занепала, її продукцію розікрали, а вироби ЛКСФ складно знайти в музеях.