Малий фейлєтон
Вірю в теорію, що між погодою й життям або — точнійше кажучи — між людиною й природою є цілковите співжиття і координація явищ. Та не треба знов думати, що погода напр. має вплив на людство, або людство на природу. Як би так було, тоді в сонішні дні не сталобися на землі ніяке свинство, наша Mephitis chinga припинила би свою громадську діяльність, "Вперед" виходив би ще в зменшенім обємі і не появилабися мабуть ні одна вшехпольська газета. За те в дощеві дні людська підлота заливала би світ з дощевою водою. Тимчасом діється инакше і часто в гарний липневий день в орґані тзв. українських соціялістів появляються полємічні статті, значить людей може залити потопа сусідської неграмотної підлоти.
Бо на ділі людство і природа не творять окремих сил лишень одну силу. Як станемо на сьому становищі, то порозуміємо тайну, на яку глядимо від кількох літ. Від 1914. року не було ні одної нормальної пори року. Зими були здебільше лагідні, а літа дощеві та холодні. Важкий опар, що піднімається над землею, не може розвіятися. Здасться, що світ занедужав. Дощ паде не лишень на вулицях, але і в правительственних кабінетах, в мозкових ерзацах наших фронтовців, у їх змисловій і духовій сфері. В орґанізмі вселенної наступив непрояснений і непровірений заколот. Може все те стоїть в звязи з твердженням астрономів, що вся сонішня система посувається невпинно в напрямі констеляції Рака. Можна на сю тему снувати найріжнороднійші здогади, як пригадаємо собі народне повіря, що рак ходить в зад.
Тому то одні вертають до етноґрафічних своїх меж, другі завертають до соціялістичної української республіки, орґан фронтовців вертає до свого передвоєнного ринштокового bon ton-у у полєміці, а Льойд Джордж, як доносять польські денники, вертає до своєї давної концепції етноґрафічної Польщі.
Громадська думка
16.07.1920