Чому ми цілуємось менше

Пьотр Цєслінський

Кожні романтичні стосунки починаються з пристрасних поцілунків, але з часом їх стає все менше. Часто вони взагалі зникають, ми втрачаємо до них охоту, хоча цього не скажеш про секс.

Дослідження показують, що аж вісім з кожних десяти пар не цілуються хоч би раз денно, а якщо й цілуються, то уст торкаються не довше, як на п'ять секунд. Чому? Найпростіше пояснення каже, що воно вже просто нам не потрібне.

За словами дослідників з відділу експериментальної психології Оксфорда, є три причини, чому ми цілуємося:

• щоби дослідити, чи партнер нам пасує,

• аби зміцнити стосунки,

• для прелюдії перед сексом.

А в тривалих стосунках жодна з цих причин вже не має такого значення, як на початках знайомства.

ПОЦІЛУНКИ ЯКО ТЕСТ

Перша гіпотеза полягає в тому, що поцілунок – це можливість... попробувати партнера на смак і понюхати його. Мабуть, завдяки цьому ми несвідомо впізнаємо того партнера, білки якого найбільше відрізняються від наших у сенсі комплексу гістосумісності (т. зв. MHC). Для нашої дитини краще, коли вона успадковує від батьків якомога більше різноманітних генів, що кодують MHC.

Цей поцілунковий тест – дуже жорстка селекція. За недавніми дослідженнями, аж 59 відсотків чоловіків і 66 відсотків жінок відмовляється від багатообіцяючого партнера після першого зіткнення з його устами.

А вже як визначимо, що хімія партнера нам підходить, то потім не мусимо цього тесту повторювати.

ПОЦІЛУНОК ВСУПЕРЕЧ ОГИДІ

Інша гіпотеза (доволі, треба визнати, драстична) приписує поцілункам дещо іншу роль. Вона каже, що людина має закодований страх перед патогенами, які атакують її з усіх боків, а найбільше загрожують нам ті з них, які раніше вже інфікували інших людей. Тому ми зазвичай бридимося контактувати з біологічними рідинами – потом, слиною, слизом, сечею – чужих осіб.

Поцілунки мають подолати цю природню огиду, яка перешкоджає близьким та інтимним стосункам. Більше того, поцілунок показує партнеру, що заради нього ми готові багато чим ризикнути...

Але це не все. Є ще принаймні ще одна причина, чому романтичні зв'язки починаються з поцілунку: бо це дуже приємно і діє буквально як наркотик.

ПОЦІЛУНКИ ЯК АФРОДИЗІАК

Під час любовного поцілунку активуються аж п'ять з 12 черепних нервів, які збирають чуттєві відчуття в околі голови. Нервові сигнали біжать до лімбічної системи, еволюційно старої структури, де народжуються емоції – кохання, пристрасть, захоплення. Посилюється створення нейромедіаторів і гормонів. Виділяються ендорфіни, звані гормоном щастя, дофамін (що стимулює нашу систему винагороди), окситоцин (що підсилює почуття прихильності) або серотонін (що стимулює нав'язливі думки і почуття стосовно партнера).

Цей коктейль нейромедіаторів є особливо помічним на самих початках, коли йдеться про те, щоби навзаєм сполучити партнерів.

НЕ ТІЛЬКИ В ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА

Як випливає зі згаданих аргументів, пристрасні поцілунки – це своєрідний любовний стартер стосунків. Однак багато що вказує на те, що мають вони і непроминальну користь, тож варто практикувати їх якомога довше!

Хоча б для здоров'я. Часті поцілунки – це показник задоволеності стосунками, розуміння і прийняття, добрий прогноз його міцності. Вони зменшують стрес, знижують рівень холестерину і кров'яний тиск.

Немає причин уникати їх у зрілих і тривалих стосунках.

Принаймні, я вже знаю, чим займуся, коли повернуся додому ввечері.