(Гумореска)
Карлові Сукенцуцке в 1944 році стукнуло 78 літ.
У Карла Сукенцуцке була чималенька родина, яка складалася з його дружини Еви — 75 літ та двох онуків — Курта 28 років і Ганса 26 років.
У Курта після побідоносного «бліц-кріга» на сталінградських степах не було правої ноги, правого ока й правої руки, а в Ганса після такого ж «бліц-кріга» на Дніпрі не було лівої ноги, лівого ока й лівої руки.
Одже єдиним кормильцем всієї Сукенцуцкинової сім'ї був сам Карл Сукенцуцке, 78-милітній старець.
1944-ий рік був уже для Третьої імперії самим «крігом» без «бліца».
Разом із «бліцом» одійшли в минуле і українська пшениця, і українське сало, і кури, і гуси, і качки, і яйця...
А втрата всього цього для Третьої імперії була значно дошкульніша, ніж втрата «бліца».
Сутужно було Карлові Сукенцуцке годувати свою родину: не завжди вистачало ерзац-кави, ерзац-картоплі й ерзац-хліба, хоч Карл Сукенцуцке стоїчно вистоював в чергах, сяк-так годуючи своїх старих та сліпо-безного-безруких.
Вдарила понадтотальна мобілізація.
Не врятували Карла Сукенцуцке ні немічна дружина, ні сліпо-безного-безрукі онуки: Карл Сукенцуцке солдат!
Коли він прибув у військову частину, Третя імперія котилася із західних схилів Карпат.
Командир роти, в яку потрапив Карл Сукенцуцке, довго-довго дивився на 78-літнього «гроссфатера», думаючи:
— Ну, куди я його?
Рота захищала круту височінь, вкриту сковзькою кригою.
Держатись фашистам на схилах цієї височини було дуже важко: вони сковзались і падали...
Вдержати височінь надії вже не було, але й покинути її, відступаючи, загрожувало зривами солдатів в безодню через слизьку кригу.
Подивився командир роти ще раз на 78-милітнього Карла Сукенцуцьке і вдарив себе по лобі:
— Еврека!!
Він покликав двох солдатів, наказав узяти Карла Сукенцуцке під руки й обережно поводити його на найслизькіших місцях по схилу височини.
Солдати поводили «гроссфатера».
Після цього рота вже не сковзалася і більш-менш благополучно відійшла.
Пісок, що сипався із 78-милітнього Карла Сукенцуцке, врятував становище.
Командир роти представив Карла Сукенцуцке до нагороди залізним хрестом.
В штабі армії погодилися, що подвиг і геройство 78-милітнього Карла Сукенцуцке достоїн високої нагороди орденом залізного хреста. Одно тільки непокоїло командування: куди того залізного хреста чипляти?
Коли солдат грудьми захищав батьківщину, хреста чипляють на груди...
А Карл Сукенцуцке прислужився батьківщині зовсім не грудьми...
Де він має носити залізного хреста?
м. Львів, 18 січня 1945 р.
[Вільна Україна, 21.01.1945]
21.01.1920