Невирішене питання.

 

(Гумореска)

 

Карлові Сукенцуцке в 1944 році стукнуло 78 літ.

 

У Карла Сукенцуцке була чималенька родина, яка складалася з його дружини Еви — 75 літ та двох онуків — Курта 28 років і Ганса 26 років.

 

У Курта після побідоносного «бліц-кріга» на сталінградських степах не було правої ноги, правого ока й правої руки, а в Ганса після такого ж «бліц-кріга» на Дніпрі не було лівої ноги, лівого ока й лівої руки.

 

Одже єдиним кормильцем всієї Сукенцуцкинової сім'ї був сам Карл Сукенцуцке, 78-милітній старець.

 

1944-ий рік був уже для Третьої імперії самим «крігом» без «бліца».

 

Разом із «бліцом» одійшли в минуле і українська пшениця, і українське сало, і кури, і гуси, і качки, і яйця...

 

А втрата всього цього для Третьої імперії була значно дошкульніша, ніж втрата «бліца».

 

Сутужно було Карлові Сукенцуцке годувати свою родину: не завжди вистачало ерзац-кави, ерзац-картоплі й ерзац-хліба, хоч Карл Сукенцуцке стоїчно вистоював в чергах, сяк-так годуючи своїх старих та сліпо-безного-безруких.

 

Вдарила понадтотальна мобілізація.

 

Не врятували Карла Сукенцуцке ні немічна дружина, ні сліпо-безного-безрукі онуки: Карл Сукенцуцке солдат!

 

Коли він прибув у військову частину, Третя імперія котилася із західних схилів Карпат.

 

Командир роти, в яку потрапив Карл Сукенцуцке, довго-довго дивився на 78-літнього «гроссфатера», думаючи:

 

— Ну, куди я його?

 

Рота захищала круту височінь, вкриту сковзькою кригою.

 

Держатись фашистам на схилах цієї височини було дуже важко: вони сковзались і падали...

 

Вдержати височінь надії вже не було, але й покинути її, відступаючи, загрожувало зривами солдатів в безодню через слизьку кригу.

 

Подивився командир роти ще раз на 78-милітнього Карла Сукенцуцьке і вдарив себе по лобі:

 

— Еврека!!

 

Він покликав двох солдатів, наказав узяти Карла Сукенцуцке під руки й обережно поводити його на найслизькіших місцях по схилу височини.

 

Солдати поводили «гроссфатера».

 

Після цього рота вже не сковзалася і більш-менш благополучно відійшла.

 

Пісок, що сипався із 78-милітнього Карла Сукенцуцке, врятував становище.

 

Командир роти представив Карла Сукенцуцке до нагороди залізним хрестом.

 

В штабі армії погодилися, що подвиг і геройство 78-милітнього Карла Сукенцуцке достоїн високої нагороди орденом залізного хреста. Одно тільки непокоїло командування: куди того залізного хреста чипляти?

 

Коли солдат грудьми захищав батьківщину, хреста чипляють на груди...

 

А Карл Сукенцуцке прислужився батьківщині зовсім не грудьми...

 

Де він має носити залізного хреста?

 

м. Львів, 18 січня 1945 р.

 

[Вільна Україна, 21.01.1945]

21.01.1920