Так он він який, цей гордий красунь-город, це княжеє Данилове дитя, прозване засновником своїм: Львів.

Усмішка   "Марину Кривоверху знав я дуже добре... Прекрасна жінка... Працювала вона в однім із "коматів"1) а я туди (в "комат") частенько зазирав по ділах (ділов! ділов!). Ну, й познайомилися...   Марина Кривоверха, розносячи чай, уздрить бувало і мене, тай до мене:   — Мо й ви випили?... Випийте!... Чайок — він не вредить!...  

(Гумореска)