Від часу найновійшої ери принципіяльно-відпорної полїтики, яку без правдивої конечности, без важнїйших річевих причин, а противно, як ми се на сїм місци подрібнїйше доказали, лише з особистих взглядів проголосив бувший провідник галицких народовцїв, п. Романчук, і сим одним замахом розбив народовецкий табор, устав в Галичинї живійший рух спільної народної роботи, запанував, можна сказати, цїлковитий народний розстрій, а холодна байдужність овладїла майже цїлий загал нашої інтелїґенциї. Дїло консолїдациї народних сил, що нїбито становило першу точку принципіяльно-відпорної програми, звело ся на нїнащо, бо проворні кацапи, що лиш для власних цїлий зуміли звести п. Романчука на принципіяльно-відпорну дорогу, не могли нїяким способом допустити до консолїдациї наших народних сил, і для того придавили они сю здорову і єдино спасительну гадку, можна сказати, вже в самім єї зародї.
Тяжко поняти, як міг п. Романчук, яко старий галицкий полїтик, що мав тілько спосібности, пізнати докладно програму наших кацапів, як міг отже такий чоловік повірити в кацапску щирість. Та-ж прецїнь п. Романчук знав дуже добре, що наших кацапів одушевляє величність панросийскої ідеї, котра вже змела руску народність із лиця сего сьвіта; що отже наші кацапи для сеї ідеї посьвятили вже долю руского народу і раді би кождої хвилї затопити єго в московскім морю. І сї люди мали би своїми силами причиняти ся до зміцненя сего народного орґанїзму, котрого істнованє они заперечують?!
Такої гадки не може допустити здоровий розум.
Длятого на нїщо не здали ся головні зібраня мужів довірія і "Народної Ради"; не придали ся і народні віча, які зааранжували народовці-прихильники найновійшої ери в спілцї з кацапами і радикалами. Були то правдиві штучні огнї, що розярили пристрасть, затьмили нашу народну ідею і програму спільної народної працї, викликали ще більший народний розстрій, а цїлком не причинили ся до консолїдациї народних сил. Тілько одні кацапи вихіснували сей заколот в таборі народовецкім для сконсолїдована власних сил; а їх орґани: "Галичанин", "Русское Слово", "Просвѣщеніе" і "Православная Буковина", заявили цїлком ясно свою службу для панросийскої ідеї, уживаючи вже від тепер майже виключно росийскої мови, та проливаючи гіркі слези за помершим батюшкою царем, котрого они цїлком отверто назвали царем руского народу, а нового "руского" царя повитали з повною надїєю в лучшу свою будучність. Тяжкий гнїт, що мов той камінь придавив серця 20 мілїонів ще живих наших братів в росийскій Українї, цїлком не зражає сих нових союзників п. Романчука і єго прихильників, бо після їх ідеї сї нещасні наші брати мають позістати вічно "хахлами", вічними невільниками північного велита.
Проти сеї, за помочею п. Романчука і єго прихильників в послїдних часах сконсолїдованої кацапскої сили не устояли ся і наші радикали. Заняту позицию в Коломиї мусїв д. Павлик, шеф ґенерального штабу радикалів, полишити товаришови з кацапского ґенерального штабу, госп. Дудикевичови, а сам зрейтерував назад до Львова.
А в львівскім народовецкім ґенеральнім штабі запанувало безграничне безголовє, полїтика без всякого виходу, полїтика, як то кажуть, нї в перед, нї в зад, нї в кут, нї в двері. Провідник сих полїтиків, п. Романчук, здає ся, вже сам переконав ся о тім безпораднім станї своєї полїтики, на що вказує єго послїдне заявленє в комісиї Ради державної при обрадах над зміною виборчої устави. Се заявленє доводить наглядно, що п. Романчук дуже спустив зі свого відпорно-принципіяльного тону.
Під некористним впливом теперішного нашого народного розстрою притих і руский клюб Ради державної, а тілько офіціяльні спростованя, які досить часто оголошує канцелярия сего клюбу, є одиноким знаком єго житя.
А наша молодїж, сей многонадїйний цьвіт будучности руского народу, стратила під впливом загальної деморалїзациї майже вже цїлком почутє правдивого патріотизму, сеї одинокої природної сили, що йно сама годна видобути пригноблені народи із їх тяжкої недолї. Шуткованє із "рутеньского", себто правдивого нашого національного патріотизму належить тепер до доброго тону нашої молодїжи.
Такий безпорадний стан не повинен і не сьміє довше панувати, бо инакше мусить він запровадити нас до цїлковитої заглади.
Від дальшого поведеня галицких Русинів, що становлять найсилнїйший наш народний елемент в австрийскій конституцийній державі, та задлятого при теперішних невідрадних полїтичних обставинах сусїдної держави, де проживає головна маса нашого народу, покликані до проводу в народній справі — буде поки що залежати скорший, або повілнїйший розвій нашої національної справи, а тим самим і вплив нашого народу на загальну полїтику і на загальні суспільні відносини.
Преважний народний обовязок тяжить отже на галицких Русинах; над тим повинні застановити ся всї наші сьвідомі люди доброї волї і найскорше получити ся до спільної працї на народній ниві. До того покликані не лише міста, але і цїла провінция, а особливо наші сьвященники і народні учителї, яко одинока сїльска інтелїґенция. Найважнїйшою нашою працею є на тепер патріотичне вихованє нашого народу. Поки загал нашого народу не перейме ся народною ідеєю; поки чутє правдивого патріотизму не навчить нас, гордити ся своїм родом і боронити єго славу; поки чутє правдивого патріотизму не приведе наш загал до пізнаня, що тілько наша народна спільність, т. є. спільна народна праця і спільна народна оборона може наш народ і єго поодинокі члени піднести морально і материяльно і поставити на рівні з другими культурними народами, доти не поможуть нї наші крики, нї наші наріканя, нї наш плач. Лишім поки-що велику полїтику на боцї; нехай сю полїтику провадять наші люди, що можуть добити ся до неї. Не бунтуймо наш нарід против тих наших патріотів, що щиро трудять ся для загальної народної справи, та старають ся в міродайних кругах позискати для неї се, що під теперішними обставинами можливо позискати. Власною силою ще нїчого не здобудемо, бо ми ще не виробили нашої сили. Але до сеї роботи берім ся всї щиро, а передовсїм поставмо на чолї нашої роботи правдиво патріотичний провід. Сї наші гадки поручаємо при кінци року совістній розвазї нашого загалу, щоби з новим роком настав вже у нас новий лїпший лад.
Буковина