Згідно з останнім дослідженням КМІСу, 74% українців найчастіше отримують інформацію про стан справ в Україні й світі з телевізійного ефіру і 23% – зі соцмереж. Українським центральним телеканалам довіряють 40% громадян, а соцмережам – лише 12%. Як бачимо, чутки про відмирання телебачення дуже передчасні, і «труба дурнів» в політичному житті України й надалі рулить, робить погоду і замовляє музику. Тому розглянемо, що у цій трубі наразі цікавенького.
Вочевидь, для паритету, аби не казали, що Зеленський із командою зазіхає на свободу слова лише проросійських («ватних») телеканалів («112-й», «Ньюзван» і ЗІК), тепер вже наїхали й на головний порошенківський («фашистський»), тобто найвищою мірою проукраїнський телеканал «Прямий», провівши обшук в помешканні його власника Володимира Макеєнка. Може, це Зеленському підказав хтось із колишніх януковців, може, той самий Богдан, бо так робив Янукович. Аби Віктора Федоровича не звинувачували, що він посадив лише своїх проукраїнських політичних опонентів Тимошенко і Луценка, то для паритету впаяли п’ять років в’язниці ще й відверто проросійському Василю Волзі. Нема питань – нормальна і розумна політика.
«Прямий» вже на зразок «112-го» і «Ньюзвану» записує ролики, де журналісти каналу вимагають від Президента захистити свободу слова. А два останні давно замахали тими роликами, де постійно чи то вимагають, чи, точніше, скиглять: «Пане Президенте! Пане Президенте! Захистіть свободу слова!» А ще й деколи для підсилення ефекту того, що їм нібито затикають рота, заклеюють свої писки скотчем. Журналісти ніби люди розумні, а вимагають такої дурні. Як вони собі уявляють цей захист Президента? Наприклад, суд ухвалює рішення позбавити якийсь канал ліцензії, і що Президент має право втручатися в діяльність суду? За Конституцією, це дві незалежні гілки влади, і голова виконавчої влади жодним чином не може якимось чином впливати на гілку судову.
Ну це теоретично, а в нас все трішечки інакше. Зеленський же казав Трампу, що генеральний прокурор – на сто відсотків його людина, так що в нас телефонне право ще цілком у силі, отож, скиглення на адресу Президента має певний сенс. Шанувальники «Прямого» вже порівнюють наїзди на цей канал зі знищенням Путіним 2001 року тоді ще демократичного і просунутого НТВ. Коротше, наші медійні «ватники» об’єдналися з «вишиватниками» у спільному екстазі перед дуже небезпечною, на їхню думку, загрозою свободі слова в Україні.
Та, здається, немає що так аж дуже цим перейматися. Історія незалежної України свідчить, що ніколи, навіть у найкритичніші й найтрагічніші моменти, в нас не було жодних суттєвих загроз для свободи слова з боку будь-якої влади. Пригадаймо «5-й канал» під час Помаранчевої революції. Там так чехвостили Кучму з Януковичем, аж гай шумів. Ми дивувалися, як же так, що цьому занадто сміливому каналові ніяк не могли заткнути пельку. Згодом Кучма зізнавався, що «5-й» страшенно виводив його з рівноваги, але все ж він не наважився його закрити. Пригадаймо, як і під час Революції Гідності майже всі українські телеканали об’єктивно висвітлювали ці доленосні події, навіть «112-й» тоді стояв на боці українських інтересів. Лише «Інтер» в січні-лютому 2014-го чорно зганьбився, виправдовуючи тодішню людоїдську владу Януковича. «Інтер» собі самотньо тявкав, але тоді навіть і думки не виникало, що ця людоїдська влада мала хоч якісь найменші важелі, аби знищити свободу слова інших каналів.
То з якого ж дива, запитаймо себе ми, власне тепер, у зелено-лібертаріанську епоху, виникає загроза для ЗМІ в Україні? Ця вистраждана свобода слова так міцно в’їлася в усі пори нашого з вами життя, що відшкрябати її звідти стало практично неможливо. І невже хтось реально зараз думає, що притягнуть до якоїсь, навіть найменшої відповідальності Софію Федину і Марусю Звіробій за «компліменти» на адресу нашого найлегітимнішого за всі часи Президента Зеленського: «ти сука, таких, як ти, бл* треба мочити в сортирах, це Путін про тебе казав». Або що зроблять полум’яному художникові і телеведучому Сергію Пояркову за його недвозначні месиджі Зеленському тією мовою, яка для того найзрозуміліша і яка може висловлювати лайливі слова чи не найкраще у світі: «брехливый тупорылый сучонок», «вонючая зелёная чебурашка», «мелкий пидрильник», «тварь, откосившая от армии», «сука», «быдло», «сучехвостый козёл», «мудила», «мудак», «сцыкло», «казлина», «хам», «вождь бл*дей». Як висловився гарячий захисник Зеленського, теж відомий телеведучий і претендент на посаду київського міського голови Андрій Пальчевський: «За кожне таке слово в тюрмі вбивають», і таке своє твердження обґрунтовував тим, що в нього достатньо друзів, які відсиділи. Але перед тим, як вбити Пояркова, його треба ще до цюпи посадити, але хто ж його посадить?
«Слуги народу» у парламенті погрожували, що звернуться до правоохоронців з вимогою розслідувати образливі висловлювання на адресу Президента з боку народної депутатки Софії Федини. ДРБ вже готує їй підозру, а у Марусі Звіробій наважилося провести обшук. Нічого дурнішого годі й вигадати, аніж наїжджати на Софію Федину і Марусю Звіробій, які мають безсумнівну підтримку широченних мас активного проукраїнського громадянського суспільства. Це фактично гра зеленої влади з вогнем, бо як народ вийде на вулиці, мало не здасться. Зеленський, по ідеї, не мав би в принципі жодним чином притискати свободу слова навіть у зв’язку і з такими дуже негарними на його адресу висловлюваннями, бо він і сам свого часу накоїв таку купу висловлювань, які тягнуть і на ксенофобію, і на антидержавницьку пропаганду. Але про це зараз чомусь не згадують.
А тимчасом свобода слова квітує в Україні буйним цвітом, майже за китайським сценарієм: «Нехай розквітає сто квіток, нехай суперничають сто думок». На різних телеканалах в нас можна почути все, різні несусвітні бздури, які сперечаються між собою своєю оригінальністю. Так, наприклад, опезежист Ілля Кива стверджує, що «МВФ, Сорос і Держдеп знищать Україну і українську націю, а ми всі підемо в газові камери під презирливі вигуки Заходу». Політолог Олександр Лазарєв переконує, що ліберальна система в усьому світі, навіть в Європі і США, себе вже повністю скомпрометувала, а найкращу соціальну систему захисту трудового народу запровадив у Лівії Муамар Каддафі, тому його й усунули від влади і вбили. Нам непогано було б в Україні мати свого Каддафі, але де ж його взяти? А політолог Михайло Погребинський, найкращий експерт у питаннях Росії, як він себе відрекомендував, вважає, що Україні треба негайно домовлятися з Путіним, бо лише з ним є реальні шанси домовитися, а якщо ми упустимо цей золотий путінський час, то до влади в Росії прийдуть такі страшні люди, що з ними вже домовитися буде неможливо.
У нас на різних ток-шоу Революцію Гідності обзивають, хто як хоче: і захопленням державної влади, і військовим переворотом, і державним переворотом, і ще чим заманеться. Сумнозвісний івано-франківський журналіст Руслан Коцаба на всю країну оголошує: «Незаконне збагачення і було метою оцих євромайданівських бариг. А не якесь там примарне європейське майбутнє, НАТО, Євросоюз і т. п. Відповідно, повсталий Донбас спробували упокорити з допомогою танків та авіаційних бомб. Це правда, її нема куди діти. Вона мусить бути озвучена, саме тут, на рівні київському, київська влада має визнати, що використання збройних сил проти мирного населення є злочином, на який не поширюються терміни давності». А член ОПЗЖ Ренат Кузьмін пішов іще далі, і на ефірі того ж «Ньюзвану», загалом нібито визнаючи справедливість дій протестувальників на Майдані, говорить про події 22 лютого 2014 року як про «неконституційне, незаконне, збройне захоплення державної влади групою заколотників, державних злочинців, які скористалися безвладдям і хаосом в країні… а потім абсолютно незаконно оголосили АТО і послали на Донбас армію», тому донеччани й утворили ДНР і ЛНР і вийшли зі складу України, «захищаючись від нелегітимної київської влади», «це були дії Донбасу щодо захисту проти цього беззаконня, які можуть кваліфікуватися як необхідна оборона, адже, захищаючись від озброєної групи заколотників, люди мали право застосувати зброю. Чому це донеччани не мають права зі зброєю в руках повстати проти київських заколотників, котрі захопили владу з порушенням Конституції у той час, коли Київ захопив усю Україну?». «Ті, хто захопили державну владу, вбивали, ґвалтували, ті повинні сидіти у в’язниці». Важко повірити у те, що таке говориться у прямому ефірі на всю Україну, але ось, будь ласка, докази:
Зрозуміло, що такі явно ворожі і антидержавницькі висловлювання ми сприймаємо з обуренням, однак про жодну відповідальність отаких спікерів на кшталт цього Коцаби чи Кузьміна навіть і не мріємо. За майже тридцять років незалежності ми так звикли до свободи слова, що нам тепер важко затямити, що таке держава, де немає цієї свободи. Якщо би хтось в часи СРСР, наприклад, наважився назвати так звану Велику Жовтневу Соціалістичну революцію, скажімо, переворотом купки люмпенізованих більшовиків, то залізобетонно отримав би п’ятнадцять років концтаборів. Але ж ми не СРСР, отож бо й воно.
Зараз у нас панує абсолютний журналістський шабаш. Шабаш свободи слова. Пишуть і говорять що хочуть і на кого хочуть. Жодних авторитетів у нас уже не залишилося. Навіть Олега Сенцова Остап Дроздов наважився звинувачувати у проросійськості і недостатньому українському патріотизмові. Про усіх інших взагалі нема мови. На Порошенка, Луценка, Гонтареву, Медведчука, Рабиновича, усіх можливих «слуг народу», «ватників», «неонацистів» і т. д. і т. п., тобто представників різних політичних таборів, виливаються тонни заслуженого і незаслуженого бруду. Але навіть враховуючи усю маніпулятивність і замовну «джинсу», та що й казати, певну продажність деяких наших ЗМІ у боротьбі з тими, кого їм «замовляють», все ж ні в кого реально не повернеться язик насправді серйозно стверджувати, що в нас немає свободи слова чи вона підлягає хоч якимось утискам.
Нам насправді є чим пишатися, а саме: єдиним досягненням новітнього періоду незалежності України – власне цією вистражданою свободою слова, яка часто-густо виростає до рівня нестримної базарної лайки, і куди дзеркальцем не покрути: праворуч, ліворуч, догори, додолу – всюди побачимо цю дзеркальну свободу говорити все й усюди, що заманеться. Але хіба це єдине реальне наше досягнення зможе замінити усі інші?..
03.12.2019