Фото: facebook.com/isajew.igor
Сьогодні, 28 листопада, Рада міста Перемишля ухвалила постанову про скасування вулиці Йосафата Коциловського і приєднання її до прилеглої вулиці Івана Снігурського. Таке рішення підтримали 6 депутатів, ще 9 утрималося, 4 не були присутні та 4 не голосували. Ніхто з депутатів не висловився проти зміни назви вулиці. Про це повідомляє «Наше слово».
Перед голосуванням депутат Войцех Блаховіч із «Громадянської платформи» зазначив, що треба дбати про добрі взаємини з українцями, які живуть у Перемишлі, а справа вулиці – це безпосередня зона їхніх інтересів. Він висловив невдоволення відсутністю дискусії з цього питання, в якій могли б узяти участь обидві сторони суперечки. «Нам не потрібна ескалація конфлікту, це не допоможе нам, полякам і українцям, спокійно жити поруч», – додав він.
На відсутності дискусії наголосив і депутат Януш Запотоцький із «Союзу демократичних лівих сил». Проте їхніх аргументів виявилося недостатньо.
Після завершення засідання депутат Мирослав Майковський (партія «Разом для Перемишля», колишня Kukiz’15) закликав депутатів бути стриманими у висловах та не коментувати зміну назви вулиці в соцмережах. «Може так бути, що буде трохи диму, як це часто буває при таких справах, але це мине. А нам треба іти далі», – сказав він.
«Поспішним та необачним» назвали рішення міської ради Перемишля в посольстві України в Польщі. «Маніпулювання авторів резолюції аргументами, вирваними з контексту, небажання почути польських громадян української національності – рівноправних жителів Перемишля, цього разу, на жаль, перемогли. Зазіхання на добре ім’я блаженного, а відтак на рішення Католицької Церкви та св. Івана Павла ІІ, який у 2001 році проголосив єпископа Йосафата блаженним, є безпрецедентним явищем у Польщі і не може бути виправдане!» – зазначено в заяві Посольства.
Імовірне перейменування цієї вулиці спричинило бурхливу дискусію ще на початку цього тижня. У понеділок, 25 листопада, його бурхливо обговорювали на засіданні комісії міської економіки. Тоді в обговоренні взяли участь депутати, які працюють у комісії, автори проєкту та гості – представники Об’єднання українців у Польщі й Української Греко-Католицької Церкви. Одним із найактивніших учасників зустрічі був один з авторів проєкту зміни назви вулиці – депутат від партії «Разом для Перемишля», відомий своїми антиукраїнськими поглядами Анджей Запаловський, який наполягав на зміні назви вулиці, зауважує «Наше слово».
Спершу йшлося про можливе перейменування вулиці з Й. Коциловського на Гр. Хомишина. Голова комісії міської економіки Ґражина Стояк із «Громадянської платформи» намагалася зауважити, що ініціаторами проєкту є лише група з п’яти людей, а ця чутлива тема вимагає глибшої дискусії. На консультаціях із громадськістю наполягала й українська сторона. Попри підтримку ще двох депутатів від «Громадянської платформи» та «Союзу демократичних лівих сил», які також пропонували відкласти голосування й організувати наукову конференцію, на якій можна було б розвіяти міфи щодо постаті владики Коциловського, депутат Запаловський відкидав будь-які аргументи. Не дало результату й зауваження депутата Войцеха Блаховіча, який зауважив, що таке рішення може спричинити чергове загострення і без того напружених польсько-українських відносин.
Після тривалої дискусії один з авторів проєкту змін Павел Застровський із «Громадянської коаліції» раптом запропонував у формі офіційного формального внеску відмовитися від найменування вулиці на честь владики Хомишина. Проте вулиця Коциловського в такому випадку мала б перестати існувати – її приєднали б до вулиці Снігурського. Відтак після короткої перерви без подальшого обговорення за цю пропозицію оперативно проголосували.
Проєкт постанови про зміну назви вулиці блаженного єпископа Йосафата Коциловського на блаженного єпископа Григорія Комишина подали 15 листопада четверо депутатів міської ради Перемишля з партії «Разом для Перемишля» (колишня «Kukiz’15») та один депутат із «Громадянської коаліції». Довжина згаданої вулиці – лише 70 метрів, але на ній розміщені важливі для греко-католицької громади будівлі: греко-католицький кафедральний собор Івана Хрестителя та греко-католицька єпископська палата з консисторією.
Вулиця Блаженного єпископа Йосафата Коциловського довжиною лише 70 метрів була символічною даниною українській греко-католицькій громаді Перемишля.
Вулицю Коциловського створили в червні 2013 року. Під відповідним зверненням підписалися кілька сотень мешканців міста. Їх підтримала і греко-католицька курія. Утім майже відразу після створення вулиці Йосафата Коциловського з’явилися її противники. Тоді також подавали громадський проєкт про скасування постанови, проте міська рада не розглянула його. Противники існування такої вулиці закидають, нібито блаженний Йосафат Коциловський був нелояльним до польської держави та співпрацював з німецькими окупантами.
Представники Організації українців Польщі підготували відповідь з фактами про життя блаженного Коциловського.
Зокрема, в листі ОУП згадано, що блаженним Йосафата Коциловський проголосив Папа Римський Йоанн Павло ІІ після довгих і ретельних перевірок Ватикану. Щодо звинувачення у співпраці з окупантами автори листа зазначили: «У світлі доступних історичних документів звинувачення про колаборацію з нацистами є настільки абсурдними, що апелювати до них означало би втратити здоровий глузд. Публікування фотографії бл. Йосафата Коциловського під час літургії, на якій видно також німецьких офіцерів, вважається маніпуляцією і фальшуванням історії. Відомо, що він відмовився проводити богослужіння, після чого його до цього змусили, і він мусив служити під дулами карабінів».
Українська сторона також нагадала про внесок Коциловського в порятунок кількадесяти єврейських дітей у Перемишлі, через що він був під постійним наглядом ґестапо. Як останній аргумент щодо внеску блаженного Йосафата в налагодження мирних польсько-українських взаємин згадується пастирське послання з 1943 року під назвою «Не вбивай», яке було реакцією на реальну загрозу вибуху польсько-українського конфлікту. Цей лист владика Коциловський підписав разом з іншими греко-католицькими ієрархами.
До слова, ідея скасувати назву вулиці Й. Коциловського була серед обіцянок, з якими йшли на місцеві вибори 2018 року кандидати від партії «Kukiz’15».
28.11.2019Для довідки:
Йосафат Коциловський народився 1876 року на Лемківщині в с. Пакошівка поблизу м. Сянік – у селянській родині з давніми священицькими традиціями.
Закінчив початкову народну школу в Ліську, навчався в Сяніцькій, Самбірській і Ясельській гімназіях. Від 1896 р. – на правничому відділі Львівського університету.
Перервав студії, закінчив школу артилеристів у Відні і як підпоручник 1900 р. був скерований на службу до львівського гарнізону. Невдовзі покинув військову службу і розпочав філософсько-теологічні студії в Римі, де здобув докторат філософії, теології; опанував німецьку, італійську, французьку і латинську мови.
Теологічні студії закінчив 1907 року в Римі. 29 січня 1917 р. призначений Римом єпископом Перемишльської єпархії УГКЦ. Його архієрейські свячення провів митрополит Андрей Шептицький 23 вересня 1917 р. в Перемишлі.
Владика Йосафат Коциловський був останнім греко-католицьким єпископом у Польщі до ліквідації УГКЦ. Йому вдалося відбудовувати знищені під час І Світової війни структури УГКЦ, а також посприяти у розвитку духовної греко-католицької семінарії в Перемишлі.
Під час Другої світової війни безвиїзно залишався в Перемишльській єпархії, через територію якої у вересні 1939 р., згідно з пактом Молотова – Ріббентропа, було прокладено німецько-радянську демаркаційну лінію. До 22 червня 1941 р. мешкав на території, яку контролювала Червона армія, радянські спецслужби запідозрили його в нелояльності до радянської влади та встановили за ним таємний нагляд. У період гітлерівської окупації його двічі викликали на допит у ґестапо, де погрожували ув'язненням у концтаборі за виявлені випадки переховування євреїв греко-католицьким духовенством єпархії.
Після закінчення війни владика намагався протистояти комуністичному тиску проти Церкви. 10 вересня 1945 р. передав двома посланцями в американське і британське посольства інформацію про характер польсько-українського трансферу, надужиття утисків й порушення прав громадян, які при цьому відбувалися, а також прохання про допомогу.
21 вересня 1945 р. був уперше заарештований та ув'язнений польською владою, а пізніше переданий радянській владі. У січні 1946 р. перемиських владик звільнили з-під арешту, і вони повернулися до Перемишля. Від єпископа Коциловського вимагали, щоб він очолив керівництво «Собору» у Львові для «возз'єднання» Львівської католицької митрополії з Московським патріархатом. Коли ж він відмовився, його знову заарештували.
Після другого арешту, 1946 року, НКВС перевезло єпископа з Перемишля до Києва. Після тривалих тортур і допитів владика відмовився від переходу у православ’я і розірвання єдності з Католицькою Церквою. Його засудили до 10 років концтабору.
Єпископ Коциловський захворів на запалення легень і помер 17 листопада 1947 р. у Лук'янівській в'язниці.
Після смерті Йосафата Коциловського в тюремній лікарні місцеві монахи таємно домовилися з персоналом лікарні поховати тіло в окрему могилу, а не у спільну тюремну. Згодом священнослужителі з міст Рудок і Стрия таємно перенесли рештки на Личаківський цвинтар у Львові.
2001 року Папа Іван Павло ІІ у Львові проголосив єпископа Йосафата Коциловського блаженним Католицької Церкви. 31 травня 2013 року частину мощей блаженного Йосафата перевезли зі Стрия у Перемишль.
У жовтні 2015 року був посмертно реабілітований.
